Це було давно. Але не дуже. Дехто ще пам’ятає цю дивну історію.
Під час великої бурі з черепахою на ім’я Меніпоспішатинікуди сталося нещастя. Не якесь там маленьке нещастя, а саме велике. А у всьому був винен Холодний Північний Вітер. Він дунув так сильно і несподівано, що черепаха Меніпоспішатинікуди перекинулася на спину.
Холодний Північний Вітер полетів далі по своїх справах, а черепаха так і залишилася перевернутою. І ніхто не міг їй допомогти. Ще б! Тому, що Меніпоспішатинікуди була величезної величини. І панцир її важив цілих п’ятсот кілограмів, а може, й усю тисячу.
Звірі втішали черепаху, як могли. Але перевернути її сил у них не вистачало. Тоді ще ніхто не знав, до чого це все приведе.
А почалося з дурнички. Черепасі Меніпоспішатинікуди почали снитися перевернуті сни.
У цих снах дощі падали із землі на небо. Річки бігли назад. Човни пливли у зворотний бік.
Так було уві сні. А насправді черепаха Меніпоспішатинікуди теж все бачила і чула у перевернутому вигляді.
І навіть ноти в пісеньках, які вона співала вранці, переверталися так, що всі знайомі мелодії ставали незрозумілим набором звуків.
Черепаха моментально перевертала всі слова і навіть цілі речення. А тим, хто не знав про це, здавалося, що Меніпоспішатинікуди говорить якоюсь незрозумілою іноземною мовою.
Вона вимовляла: “Тівирп”. Це означало: “Привіт”.
Черепаха питала: «Иварпс кя?» Це треба було розуміти так: “Як справи?”
Спочатку черепаху Меніпоспішатинікуди погано розуміли. Поступово до її мови почали звикати. Носоріг відгукувався, коли його називали «Гіросон».
Крокодил озивався у відповідь на звернення “Лидокорк”.
Жаба була задоволена, коли до неї зверталися:
— Абаж, тівирп!
Раніше це звучало менш ласкаво і менш ніжно:
– Жаба, привіт!
Звірям так сподобалося перевертати слова під час розмови, що вони мало не перевернули верх ногами всю свою звірину мову.
Та що там звірі! Навіть хлопчаки бігали вулицями і кричали:
– Ару! Ару! Ару!
А раніше вони кричали:
– Ура! Ура! Ура!
Хто знає, яких би ще бід наробила перевернута черепаха Меніпоспішатинікуди, якби одного разу не подув Теплий Південний Вітер, який повернув її в колишнє положення. Щоправда, дехто іноді й після цього перевертав слова за старою звичкою. Але незабаром навіть самим забудькуватим і неслухняним це перестало подобатися.
