Примчав Миколка до школи, не спізнився — саме перед дзвоником. Та чергова, дівчисько з червоною пов’язкою, біля дверей перейняла його. Ще й зауважила суворим голосом. — Поглянь-но, якого бруду наніс. Чом ноги не витер? Глянув Миколка — справді, сліди на підлозі. Надворі сніг з дощем. Онде які чорні сліди… Притулив …
Дивитись далі...