Сонце повільно хилилося на захід. Тіні дерев ставали довшими. Спека спадала. Подув прохолодний вітерець. Зашепотіли липи. Заворушилися і зацвірінькали горобці. Жовті квіти подорожника затріпотіли і витягли свої тонкі шиї, немов хотіли вловити слова пісні, що лунала з далекої ниви. На дорозі, яка вела з базару в село, з’явився дід Матвій …
Читати далі...
В ті далекі часи, коли життя на землі текло, як в казці, коли вовк дружив з ягням, а на полях дозрівали готові короваї хліба, – у дерев були ноги. Так, тоді дерева не стояли нерухомо, як зараз, а ходили, куди їм заманеться. Цілими днями блукали вони по полях і луках, …
Читати далі...
Вечоріло. Земля була встелена м’яким, свіжим снігом. Мерехтіли сніговими іскрами дахи будинків. Теплі промені затуманеного зимового сонця пробилися крізь гілки старої вишні і впали на строкату подушку, що лежала на підвіконні. На подушці дрімала товста чорна кішка. Зрідка вона відкривала очі і поглядала на горобців, які гралися на паркані. У …
Читати далі...
-Принеси мені, синку, винограду, – сказала хвора пташка маленькому солов’ю. Пташеня стрибало по траві і купалося в ранковій росі. – Злітай, моє дитятко, знайди стиглу ягоду. Так хочеться чогось солодкого! Якщо я її з’їм, то швиденько одужаю. – Лечу, мамо. Ще роса не встигне зійти, як я повернуся назад. Лежи …
Читати далі...
Навесні стара качка вивела трьох каченят. Одного вона назвала Пуховим Пуфиком – він був покритий м’яким жовтим пухом, другого – Кряк-Розчепірка, тому що він ходив перевальцем і повторював: «Кря-кря-кря!», А третього, зовсім крихітного, Самим Страшним Ненажерою. Ти, звичайно, запитаєш, за що йому дали таке образливе ім’я Зараз розповім. Ледве ці …
Читати далі...
Тихо повіяв теплий вітер. Заколихалася нива, на якій дозрівало просо. З важкого, набряклого колоса вислизнуло маленьке жовте зернятко. Воно вдарилося об землю, скотилося на стежку, пойойкало і сказало, звертаючись до землі: – Я тебе вдарило? Вибач будь ласка. Це вітер винен. Він подув, ось я і впало. – Нічого страшного, …
Читати далі...
Бабуся витягла з печі здобну паляницю, загорнула в ковдру і кудись заховала. Іванко і його маленька сестричка Катруся обшукали всі кутки, навіть під ліжка заглядали, порпалися в кухонній шафі, ще раз відсували заслінку і дивилися в піч – все марно, паляниця пропала. – Бабусю, дай нам спробувати! – попросив Іванко. …
Читати далі...
Бабуся розпалила в плиті вогонь і стала готувати вечерю. Готувала і щось про себе наспівувала. Дістала з кошика свіжі курячі яйця, поклала кілька штук в чорний казанок, налила води і поставила на вогонь. Її онук Іванко і внучка Катруся прилаштувалися на килимку біля плити. Спека розморила їх, і вони задрімали. …
Читати далі...
Стояла полуденна спека. Сонце піднялося високо над пагорбами. В кошарі заснули розморені спекою вівці. Жовті каченята задрімали в кориті під яблунею. Бабуся підійшла до сплячого Шишо, потрясла його за плече і тихо сказала: – Вставай, онучок, скільки ж можна спати! Ти ж збирався піти в поле! Вставай, біжи швидше, дідусь, …
Читати далі...
Була у старої вовчиці хатка в лісі. В дуплі сторічного дуба вона влаштувала кімнатку, встелила її мохом. На моху ніжилися троє вовченяток. Вони боролися, кусалися і час від часу поглядали в віконечко чи не йде їхня мама. З ранку до вечора стара вовчиця нишпорила лісом або сторожувала біля кошари, в …
Читати далі...
Мав один чоловік сорок синів і одну донечку. Була та донечка сліпенька. В хаті стояло два ліжка. Щоранку сліпа дівчинка прибирала постелі, ставила на вогонь величезний казан і варила в ньому їжу на всю чималеньку сім’ю. В обід розставляла вона на столі сорок дві тарілки. А батько від зорі до …
Читати далі...
Було у зайчихи двоє зайченят. Одного звали Срібний Вус, а другого – Безхвостий Лев. Якось надумав було Срібний Вус перескочити лісовий струмочок, та й впав у воду. – Ага, попався, стрибунчику! – закричала одна рибка з червоним хвостиком і широко роззявила рота. У того душа в п’яти сховалася від страху, …
Читати далі...💡 Ви знаходитесь у розділі казки.