Про що розповів би пес Бобко, якби він умів розмовляти й писати. Прокинувся о восьмій, сердитий. Не дали як слід виспатися. Опівночі якийсь дивак заліз у вікно (чому не в двері?). Я вже збирався загавкати, але він кинув мені чудовий шматок м’яса. Поки я пригощався, чоловік зібрав купу ложок, виделок, …
Читати далі...
Йшов Їжачок додому. Дорогою наздогнав його Заєць, і пішли вони разом. Удвох дорога вдвічі коротша. До дому далеко – йдуть, розмовляють. А поперек дороги палиця лежала. За розмовою Заєць її не помітив — зашпортався, мало не впав. — Ах, ти!.. — розсердився Заєць. Підчипів палицю ногою, і вона далеко вбік …
Читати далі...
Зайшов якось Ведмідь до Зайця в город і питає: — Як справи, Вухастий? — Та ось, морквину смикаю, дядько Мишко. — А хороша морквина? — Гарна, дядько Мишко, та тільки сидить глибоко. — Мені, мабуть, теж морквини треба, — задумливо сказав Ведмідь, — запас на зиму… — На здоров’я, дядьку …
Читати далі...
Пішли гуляти Жабеня, Курча, Мишеня, Мураха і Жучок. Прийшли на річку. – Давайте купатися! — сказало Жабенятко і стрибнуло у воду. — Ми не вміємо плавати, — сказали Курча, Мишеня, Мураха і Жучок. – Ква-ха-ха! Ква-ха-ха! — засміялося Жабеня. — На що ви здатні? — І так почало реготати — …
Читати далі...
Жив-був на столі у хлопчика Володі Олівець. Якось, коли Володя спав, на стіл залізло Мишеня. Побачило Олівець, схопило і потягло до себе в нірку. – Відпусти мене, будь ласка! — благав Олівець. — Ну, навіщо я тобі потрібен? Я дерев’яний, і мене не можна їсти. — Я тебе гризтиму! — …
Читати далі...
Взяли хлопці в ліс плюшевого Ведмедика та й забули під ялинкою. «Не бійся, Ведмедику! – сказали зайченята. — У нас у лісі добре! «Капризний ведмедик! — проскрекотіла Сорока. — Нічого не їсть! «Де тут ведмедик?» — заревів хтось. І всі розбіглися. “Це не справжній ведмедик”, – сказала Ведмедиця. “Але шкода …
Читати далі...
Намалював хлопчик Володя Півня, а розфарбувати його забув. Пішов півень гуляти: — Що ти ходиш такий нерозмальований? – Здивувався Пес. Подивився Півень у воду. І правда — Пес правду каже. — Не журися, — сказав Пес, — йди до Фарб: вони тобі допоможуть. Прийшов Півень до Фарб і просить: – …
Читати далі...
Зібрались якось звірята на галявині та й ну в хованки грати! Було серед них маленьке Кошеня. Причаїлося воно в траві і ні словечка. Усе було б добре, якби пухнастий Кошачий хвостик не смикнувся. Зайчик, що саме жмурив, ніби того й чекав: скік-скік прямісінько до Кошеняти. По хвостикові знайшов! Образилось Кошеня …
Читати далі...
Була собі мама, і був собі тато, і мали вони дітей небагато: всього лиш одненького хлопчика Антипка, та й той був худий і сухий, як скрипка. Не хотів Антипко ні пити, ні їсти, навіть і до столу не хотів засісти. Зранку всі до столу, – він навтіки з хати, мусить …
Читати далі...
На Великій Спортивній галявині грали у футбол. Команда бобрів проти команди зайців. Володьку взяли воротарем. Тому, що зайці погано стоять на воротах, і коли на них летить м’яч – тікають з поля. А Володька м’яча не боявся, і навіть навпаки – кидався на м’яч та на нападників. І тут – …
Читати далі...
Якось їжачки пішли на прогулянку. Тато Їжак узяв під ручку маму, мама взяла за ручку Вероніку, а Вероніка взяла за ручку парасольку на випадок дощу та падіння ялинових шишок. Один Володька нічого не взяв і тинявся туди-сюди дорогою, не знаючи, чим би йому зайнятися. І тут їм зустрілися хом’яки. Тато …
Читати далі...
По один бік від їжачого будинку жили зайці, по другий – сім’я білок, з третього боку жили єноти, а з четвертого – була борсукова нора, яка стояла порожньою. Борсук любив тишу та самотність. І коли населення в лісі збільшилося, пішов у глиб хащі, подалі від усіх. І ось одного разу …
Читати далі...
Стара бібліотечна миша вряди-годи ходила в гості до своїх двоюрідних сестер, що жили на високому горищі і мало тямили в земних справах. – Які ж бо ви невігласи,- казала миша своїм сумирним родичам.- Мабуть, і читати не вмієте. – Куди нам до тебе рівнятися,- зітхали сестри. – От чи їли …
Читати далі...
Жило на світлі гусенятко, на ім’я Вільям. Але мама кликала його завжди Віллі. – Пора гуляти, Віллі! – говорила йому мама. – Клич інших, га-га-га! Віллі дуже любив га-га-гакати, скликаючи всіх на прогулянку. – Га-га-га! Га-га-га! Га-га-га! Га-га-га! – співав він всю дорогу. Одного разу на прогулянці він зустрів кошеня. …
Читати далі...
В одному не дуже дрімучому лісі жили їжачки: тато Їжак, мама Їжачиха та їх діти їжачата – Володька та Вероніка. Тато Їжак був лікарем. Він робив хворим уколи та перев’язки, збирав лікарські трави та корінці, з яких робив різні цілющі порошки, мазі та настоянки. Мама працювала кравчинею. Вона шила білизну …
Читати далі...
Одного разу в Болоньї саме на П’яцца Маджоре побудували палац із морозива. Діти прибігали на площу з усіх кінців міста. Усім кортіло хоч лизнути його. Дах цього палацу був із збитих вершків, дим у комині з цукрової пудри, сам комин з варення. Все інше було з морозива: і двері, і …
Читати далі...
Одного разу в Пйомбіно пішов цукерковий дощ. З неба летіли різнобарвні цукерки: і зелені, і рожеві, і фіолетові, й блакитні. Спочатку люди думали, що то град. Аж ось з цікавості один хлопчина поклав у рот зелену градину, і виявилося, що то м’ятний льодяник. Інший покуштував рожеву, і виявилось, що то …
Читати далі...Жила-була на світі маленька дівчинка, яку звали Ліза. Вона жила разом зі своїми татом і мамою в невеликому червоному будиночку в Делекарліі в Швеції. Мама пошила їй чудове помаранчеве платтячко. Ліза носила його разом з фартушком в червону смужку, маленьким червоним капелюшком і блакитним шарфиком. А тато подарував їй чудові …
Читати далі...Було так чи не було, а жив-був на світі горобець. Якось узимку, у великий мороз, вилетів горобець із свого гніздечка у пошуках їжі. Дивиться, земля і небо зовсім побіліли від снігу, а вся вода на лід перетворилася. Бачить горобець, нікуди подітися, мимоволі сів на якусь крижинку і почав на всі …
Читати далі...Жило троє мишенят. Була в них ділянка землі завбільшки з долоню. Випало на ній снігу трохи менше пригорщі. Почали мишенята згрібати сніг і знайшли шматочок масла— завбільшки з горошинку. Віддали його сховати найменшому, а те не витримало й з’їло. Почали брати сварити його, поскубли і навіть до суду повели. Почав …
Читати далі...
Нумо вигадувати числа. – Нумо. Починаю я: .майже один, майже два, майже три, майже чотири, майже п’ять, майже шість. – То дурничка. Ось послухай, що я вигадав: один зверхмільйон більярдонів, один восьмільйон тисячонів, один чудольярд і один чудольйон. – А я вигадав таку таблицю множення: три по одному – йди …
Читати далі...
Зайчик стояв біля дверей і не знав, що робити. Його мама застудилася, і він хотів купити їй меду, адже найкращі ліки від застуди — чай з медом. Хоч зайчик був ще зовсім маленький, але він знав, що відходити від свого дому не можна, бо ще, не дай Боже, заблукаєш або …
Читати далі...
Їде нічною дорогою втомлений синій жук-фольксваген. Навколо те-емно. Стра-ашно. Спати хочеться. Колеса ледве обертаються. Щітки скло протирають: шурх-шурх. Щоб краще бачити, щоби не заснути бува на дорозі. Ах-х-ха-а… Позіхає жук-фольксваген. Раптом бачить: на узбіччі – галявина. На галявині — верба, висока й розлога, гілки мало землі не торкаються. Під вербою …
Читати далі...
А й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім. Якось ішов лісом Дід Мороз. Нечутно, по м’якому, наче вата, сніжку. Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче. Дідусеві жаль стало зайчика. Підійшов …
Читати далі...
Здибалася Лисичка з Раком. Стала собі, глядить на нього, як він помаленьку лізе, а далі давай над ним насміхатися. – Ну, та й швидкий же ти, нема що мовити! Правдивий неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз у великодну п’ятницю по дріжджі посилали, а ти аж …
Читати далі...
Знайшла лисиця Хитроочка нору. Велику, простору. Знайшла, зраділа та оголошення повісила: СТОРОННІМ ЛИСИЦЯМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО. Підмела вона нору своїм пухнастим хвостом, як віником, і пішла в магазин за продуктами. Дочекалася лисиця Рудохвоста цього зручного випадку, оголошення в кущі викинула і розляглася в норі зручніше. Повернулася Хитроочка. Бачить: нору її зайняли. …
Читати далі...
Маленький Умка — біле ведмежатко — сказало мамі: – Я хочу літати. — А ти спробуй, — відповіла Велика Ведмедиця. — Може, в тебе й вийде. — Але ж я не вмію, — вдихнув Умка. Велика Ведмедиця ласкаво погладила сина і показала на гагар, що сидять на скелі. — Дивись, …
Читати далі...
Хто такі Нісохлюпчики? Як, ви не знаєте? Малята Нісохлюпчики бігають на чотирьох лапках, мають хвостики й довгенькі носики якими хлюпотять. І, між іншим, батьки їх зовсім не лають за те, що вони хлюпотять носиками. А якщо серйозно, то справа дещо в іншому. У малят Нісохлюпчиків у порівнянні з їх товстеньким …
Читати далі...
Був собі дід Андрушка, а в нього – баба Марушка, а в баби – донечка Мінка, а в дочки – собачка Хвінка, а в собачки – товаришка, киця Варварка, а в киці – вихованка, мишка Сіроманка. Раз весною взяв дід лопату та мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи …
Читати далі...
Мавпеня Мишко жив у теплій країні на пальмі. На пальмі росли смачні й солодкі банани. Ними Мишко снідав, обідав і вечеряв. Отже, готувати й мити посуд йому було не потрібно. Залишалось лише робити зарядку, читати книги і дивитись телевізор. Одного разу по телевізору розказали про козеня Бодю, який жив у …
Читати далі...
