TOU
Смерть короля

Смерть короля

Якось помирав один король. Лежить він і з відчаю сам до себе промовляє: – Невже мені, всевладному королю, доведеться вмерти? Та де ж мої ворожбити? Чому вони не рятують мене? А ворожбити з великого страху всі порозбігалися. Лишився тільки один старий ворожбит, якому ніхто не йняв віри, бо був він …

Читати далі...
Вірний друг

Вірний друг

Одного ранку старий Водяний Щур виткнув голову із своєї нори. Очі в нього були як блискучі намистинки, вуса сірі й жорсткі, а довгий чорний хвіст був ніби скачаний з гуми. Маленькі каченята, жовті, наче канарки, плавали в ставку, а їхня мати Качка, геть уся біла, з яскраво-червоними лапками, намагалася навчити …

Читати далі...
Незвичайна ракета

Незвичайна ракета

Королівський син надумав одружитися, і всі в королівстві раділи. Цілісінький рік він чекав своєї нареченої, і ось, нарешті, вона прибула. Це була російська Принцеса, і весь шлях від самої Фінляндії вона проїхала в санях, запряжених шестериком оленів. Сани були з щирого золота, мали форму лебедя, і поміж його крильми лежала …

Читати далі...
День народження інфанти

День народження інфанти

Був день народження Інфанти. Їй саме сповнилося дванадцять років, і сонце осявало сади навколо палацу. Хоч вона була справжньою Принцесою і наступницею трону Іспанії, у неї, як і в бідних дітей, був тільки один пень народження на рік, тож, звісно, для всієї країни дуже багато важило, щоб заради такого дня …

Читати далі...
Про молодицю, що любила підраховувати, скільки хто чхає

Про молодицю, що любила підраховувати, скільки хто чхає

Раз у Гавірате жила собі молодиця, яка з ранку до вечора тільки те й робила, що рахувала, хто скільки разів чхнув, і розказувала про те своїм подругам. – Аптекар чхнув аж сім разів,- розповідала молодиця. – Та невже? – Нехай мене лиха година поб’є, якщо брешу. Він чхав перед самісіньким …

Читати далі...

Мудра біднякова дочка

Жили собі чоловік та жінка. Були вони такі бідні, що ледве не помирали з голоду. Навіть кутка свого не мали ці люди… Ходили вони, тинялися, але знайти собі житла так і не-могли. Хто ж їх прийме, двох жебраків, з купою дітей? А дітей у них було стільки, що й уявити …

Читати далі...
Кравець у раю

Кравець у раю

Трапилось якось, що наш Бог Святий одного дня захотів походити по райському саду і взяв із собою усіх апостолів та праведників, так що на небі, крім святого Петра нікого не зосталося. Ідучи, Бог звелів Петрові, щоб поки він подорожуватиме, нікого той не впускав за браму Царства Небесного, бо, як відомо, …

Читати далі...

Учень злодія

Король, дуже гнівався, що син його візника Джека тягнув із замку все, що погано лежало. І наказав батькові навчити молодого шахрая якомусь ремеслу — будь-якому, яке той вибере. Але щоб заслужити у короля прощення собі і своєму батькові, юний шахрай повинен був до кінця семирічного навчання так опанувати своє ремесло, …

Читати далі...

Рабин-перевертень

Давним-давно у землі Уц жив мудрий і добросердний рабин. Кожен бідняк міг прийти до нього на суботню трапезу. Ось тільки дружина в нього була скупа-прескупа – зимою снігу не допросишся. «Якби ти не приводив до нас усіх своїх учнів, – вічно бурчала вона, – ми б вже стали багатіями!» Чоловік …

Читати далі...

Еро з того світу

Якось турок із дружиною працювали на кукурудзяному полі. Опівдні чоловік пішов напоїти коня та прив’язати його на новому місці, а дружина лягла в тінь відпочити. Звідки не візьмись Еро. — Боже допомагай! — Дякую. Звідки ти? — А я з того світу прийшов. — Та не може бути! А чи …

Читати далі...

Дивне питання

Прийшов один чоловік до священника і попросив його: — О мулла! Помолись і попроси у всемогутнього Аллаха, щоб він послав мені сина. — А ти маєш жінку? — Дивне питання ти ставиш, о мулло! Якби в мене були жінка, хіба я прийшов би до тебе?

Читати далі...
Простакувате подружжя і доброзичлива ящірка

Простакувате подружжя і доброзичлива ящірка

Жили собі в давні часи чоловік із жінкою і мали вони бика. Але чоловікові заманулося продати його. Щоб наба­вити ціну, чоловік найняв продавця, який встановив вар­тість: вісімсот піастрів. Почали сходитись покупці. Перший запропонував п’ятсот піастрів. На це маклер відповів: – За таку ціну нізащо в світі не продам. Візьми краще …

Читати далі...

Кухар та цар

Жив-був цар. Запросив він якось чужоземних царів, королів та радників різних на бенкет з музикантами. За три дні до бенкету викликав цар до себе кухаря, дав йому грошей і наказав піти на базар і купити там найкраще та найдорожче, що тільки є на світі, щоб на столі були тільки добірні …

Читати далі...
Еро і його корова

Еро і його корова

Був у Еро старий-престарий кінь. Погнав його Еро на базар — може, думає, хтось купить мого коня. Але за гроші купувати ніхто не хотів, і виміняв Еро свого коня на корову. Помітили угоду четверо бешкетників і підмовили торговців пожартувати з Еро. Виходить Еро з коровою на площу, а його з …

Читати далі...
Кентен і Муха

Кентен і Муха

У славному мiстi Лувенi жив собi парубок Кентен. Його батько був ковалем, тож змалечку навчав хлопця ковальського ремесла. Коли Кентен змужнiв, то й сам став до горнила. Невдовзi з ковальчука вирiс у вправного майстра, чиї пiдкови, шпаги та iншi речi часом були справжнiм витвором мистецтва. Батько, дивлячись на спритнi рухи …

Читати далі...

Про сімох сплячих юнаків ефеських

Розповімо вам про далеку країну. Погано там жилося християнам. Царі в своїх гордощах поклонялися ідолам. Та­кий був і цар Дакіянос. Він поклонявся ідолам, приносив їм жертви, убивав непокірних, що держалися віри Ісуса, Маріїного сина. Приїхав якось Дакіянос до міста Ефеса, де жили юнаки, яким судилося стати згодом печерниками. Його приїзд …

Читати далі...
Про чоловіка і жінку

Про чоловіка і жінку

Жили по сусідству музикант-зурнач та бідний швець. Якось жінка шевця розмовляла з дружиною зурнача. В цей час повернувся з весілля музикант і приніс багато грошей та подарунків. Прийшла дружина шевця додому тай каже до чоловіка: – Завтра ж купиш зурну, ходитимеш, як інші чоловіки, по весіллях – заробляти гроші та …

Читати далі...

Кіт, Миша і Свиня

Кіт на подвір’ї Мишу упіймав.
А перед тим, як з’їсти, звичку мав
Своєю здобиччю награтись досхочу.
Тож випускав, ловив,
Мов м’ячик, підкидав,
Жартуючи..

Читати далі...
Мільйон

Мільйон

Петрик був розумний і допитливий хлопчик. Усе йому хотілося знати. Ніхто не задавав учительці стільки запитань, як він. А як приходив додому, то все розпитував тата і маму. В їхній хаті висів на стіні портрет молодого білявого чоловіка у вишиваній сорочці. Одного разу, коли Петрик ще й до школи не …

Читати далі...
Білочка

Білочка

1. Людське життя — це нудота й сіра буденщина. Треба подарувати людям чудо. Так подумав старий чарівник Мамай і відправився в карпатське село Довгопілля. А в тому Довгопіллі жила школярка Наталочка, яку прозивали Білочкою. Це була дуже мила дівчинка. Таке жваве, таке моторне дівчатко. Зав’язане яскравим шнурочком волосся схоже на …

Читати далі...
Пізно

Пізно

Нещастя живе не тільки по вбогих халупах; оселяється воно й по містах, і в палацах. В тому добре переконалася принцеса Міленка за кілька літ свого життя Про це я й маю вам розповісти… Її батька називали “Король-Добряк”. Але-ж слова “Добряк” вживали не зовсім поважно. Потихеньку посміхалися, коли те слово промовляли, …

Читати далі...

Перелесник

Саме нині минуло вже двісті чотири зими та двісті три весни, як це сталося… Був тоді в одному селі гарний-прегарний, ставний парубок, бравий козак Залізняк. І був він такий бравий, сміливий та завзятий, що всі люди про нього говорили: — Цей не те що ляха чи турка — він і …

Читати далі...
Про силу характерницьку, богатиря Ахмеда і Грицька Кобилячу Смерть

Про силу характерницьку, богатиря Ахмеда і Грицька Кобилячу Смерть

Далеко ще було Грицькові до справжнього козака. Ні в поході не побував, ні в море на чайці не сходив. Навіть прізвиська — імені козацького ще не здобув. Так і звали його поки що — Грицько Прізвиська немає. Сміялися з Грицька в курені: — Гляди, хлопче, щоб тебе часом Їжачком, чи …

Читати далі...
Про вдову Ганну-Шулячку, чорного козака і страшне закляття

Про вдову Ганну-Шулячку, чорного козака і страшне закляття

На околиці нашого села, якраз над річкою жила собі вдова Ганна. Чоловік її був добрий і славний козак Шуляк, та загинув у бою з татарами. Зосталася Ганна сама з маленькою дочкою Явдошкою. Тож люди на селі так і звали Ганну — Шулячкою. Лишилося у Ганни невеличке поле біля високої могили, …

Читати далі...
Про Степана Сороку, його жінку і відьомське кодло

Про Степана Сороку, його жінку і відьомське кодло

Найвродливішим парубком у нашому селі був Степан Сорока. Стрункий, чорнявий, чуб кучерявий, на дівчат і молодиць вусом тонким моргає, спокою-сну їх позбавляє. Сорочка на ньому завжди чистенька, білого полотна, а вишивка аж очі вбирає — все дубові листочки та барвінок. Любив Степан чепуритися, як ото справжня сорока. Хоча Сороками їх …

Читати далі...
Про цигана Романа, Мару-Поторочу і москальське царство

Про цигана Романа, Мару-Поторочу і москальське царство

А скажу я вам, що найбільше гамору й крику буває тоді, як до Сабадаша приїздить циганський табір. Ото вже розвага, ото вже біда, ото вже морока! Приїдуть своїми кибитками, стануть за селом на вигоні, шатра свої діряві понапинають, багаття порозпалюють, та й стоять тиждень чи два, аж поки так до …

Читати далі...
Про дівчину Варочку, козака із запроданою душею та срібний грошик

Про дівчину Варочку, козака із запроданою душею та срібний грошик

У селі Угловаті, на кутку Дячуківці над ставочком жив чоловік Яків Білоус. І була у нього доця Варочка. От якось зимою Яків захворів, та й помер. Лишилася Варочка сама. Поки ще у Варочки пшоно було, то вона кулешик варила, а далі і те скінчилося. Пожаліли її сусіди — розказали попові, …

Читати далі...
Осінній вітер

Осінній вітер

На Зеленому Острові є оксамитова прогалина поміж чорних лісів. Там протікає струмочок, а понад струмочком повелося сільце. Кілька хатинок стало громадкою над водою, а одна відбилася набік й вибігла на гору, під самий ліс. В тій хатинці самітно проживав молодий селянин. Звали його Іваном. Як померли його старенькі, поховав він …

Читати далі...

Похорон

Помер чоловік, видатний доброчинець, людолюб. Хто б з кимсь де не спіткався, або спинився,— всі й по вулицях, й по крамницях, і біля воріт, і на полі — скрізь говорили тільки про небіжчика, згадували його благодійні вчинки. Але ж найбільше розмов та часу було присвячено обміркуванню того, що повинен був …

Читати далі...
1 2

💡 Ви знаходитесь у розділі казки.