Це відбувалося дуже давно, так давно, що про це вже встигли забути. Жив собі у Морі-океані Крихітка Кит. Тоді кожний мальок здавався могутнім богатирем поруч із Китом. Тому нахабні риби частенько віднімали у Крихітки обід та ще й знущалися з нього. Довго терпів Крихітка Кит. Схуднув так, що із своєї …
Читати далі...
Було це за часів великого гетьмана (1). Збирав тоді гетьман Богдан військо, щоб свободу Украйні здобути. Тільки як його усіх селян оповістити, щоб до війська збиралися? І вирішив тоді гетьман по всій Украйні універсали (2) розіслати. Ну, звичайно, покликав писаря, розказав йому, що і як писати. Той зробив скільки-то копій. …
Читати далі...
На березі Славути-Дніпра жив у давні часи парубок Звенигор. І такий же гарний музика був! Як заграє на своїй бандурі – листя на деревах не шурхотить, хмари зупиняються, вітер не віє, а в людини ноги самі витанцьовувати починають. Ось задумав якось Звенигор на світ подивитися, своєю майстерністю людей здивувати. Як …
Читати далі...
На березі Славути-Дніпра жив молодий рибалка Василько. Вранці на легенькому човні виходив на риболовлю, вдень відносив рибу до найближчого села, ввечері налагоджував сітку, а вночі сидів на березі під вербою і грав на сопілці. Якось умостився Василько під улюбленою вербою, дістав сопілку, підняв очі й замилувався. Небо над ним, наче …
Читати далі...
Розділ 1: з якого дізнаємося, що Пищик був старанним учнем Жило собі мишенятко. Проте, мишенята різні бувають, і тому я додам: японське мишенятко. Чому японське? Та тому, що жило воно в Японії, на острові Хонсю, в місті Сага й ходило в звичайнісіньку японську школу. Мишенятко (його звали Пищиком) було дуже …
Читати далі...
Частина 1. Передсвятковий день на льодовій гірці В останній день старого року на гірці в парку було гамірно і весело. Діти грали в сніжки, ліпили снігових баб, каталися на санчатах. Деякі з’їжджали з гірки, стоячи на ногах, а деякі – на животі. Це було чудово! І ніхто нікому не робив …
Читати далі...
Під верстаком лежала велика кучерява Стружка. Вона бажала про все дізнатися і все зрозуміти. – Цікаво, для чого мене зробили? – розмірковувала Стружка. Її сусідки не замислювались над цим, і навряд чи могли б відповісти на таке питання. Якось уранці Стружка опинилася у мішку, де зустріла багато своїх кучерявих приятельок. …
Читати далі...
Хлопчик намагався перелізти через Паркан. Він пітнів, але уперто дерся вгору. Паркан крекотів, хитався й наполегливо пропонував маленькому пустуну пошукати собі іншу справу. – Все одно піднімуся, все одно перелізу! – торочив Хлопчик й знову та знову намагався підкорити підступну висоту. Нарешті – яка радість! – Хлопчик опинився на вершечку. …
Читати далі...
Маленька Ложечка загубилася. Вона лежала у нутрощах старого Черевика, на товстій Устілці й час від часу шепотіла розтріпаному Шнурку: – Ось побачиш, мене невдовзі знайдуть. – Не сміши, кумасю, – відповідав їй похмурий Шнурок. – Ніхто й не помітив, що ти зникла. І шукати тебе ніхто не збирається. Як кожного …
Читати далі...
Скучив мавпеня Мишко за козенятком Бодею. Дуже йому Бодю побачити захотілось. Він подзвонив козеняті й запросив у гості. Зраділо козеня і швиденько зібралось до теплої країни. Приїхав. Мишко його радо зустрів, пригостив бананами й кокосами. Потім мавпеня зібралося мити посуд. – Почекай, – каже Бодя. – Біля пальми погуляй. Але …
Читати далі...
У давнину на світі жили тільки сухопутні черепахи. По землі повзали вони так повільно, що ніколи й нікуди не встигали. Вони страждали й скаржилися одна одній, але нічого не могли вдіяти. Так минали роки й століття… поки не народилася одна, особлива, черепаха. Була вона дуже добра й чуйна і завжди …
Читати далі...
Мавпеня Мишко жив у теплій країні на пальмі. На пальмі росли смачні й солодкі банани. Ними Мишко снідав, обідав і вечеряв. Отже, готувати й мити посуд йому було не потрібно. Залишалось лише робити зарядку, читати книги і дивитись телевізор. Одного разу по телевізору розказали про козеня Бодю, який жив у …
Читати далі...
Мавпеня Мишко разом із слоненям Носиком грали у футбол. – Бух! – Мишко вдаряє по м’ячу. Той летить у ворота. – Тух! – слоненя відбиває м’яч хоботом. – Фу-ух! – і м’яч, наче ракета, піднімається вгору. – Ой-ой-ой! – кричить папуга Пуга, якого м’яч збиває у повітрі. – Плюх! – …
Читати далі...
Колись-заколись, коли звірі розмовляли і поводились точнісінько, як люди, у слонів були акуратні маленькі вушка, а ворони пишалися своїм чудовим яскравим оперенням. Так мало бути завжди, але… У том-то і справа, що завжди відбувається щось, що порушує усталений розпорядок. Тож одним чудовим ранком маленьке Слоненятко вирішило спробувати, які цигарки бувають …
Читати далі...
Козеня Бодя дуже гарно каталося на ковзанах. А все чому? А тому, що жило воно у зимовій країні. Там зима люта, тримає довго. Отже, якщо хочеш розважатись – зроби ковзанку. Або каток. Це ж легко! Виходь на подвір’я та його водою залий. Поки ковзани вдягаєш, вода замерзнути встигає. Мавпеня Мишко, …
Читати далі...
Мавпеня Мишко повернувся додому із далекої холодної країни. Мавпеня до себе друг запросив – козеня Бодя. Сподобалось Мишку в гостях. А найбільше мавпеняті сподобалось смачне частування. Стара кізочка – мама Боді була знаною куховаркою. Отже, щодня готувала для дорогого гостя найкращі смаколики: вергуни, пироги з маком, вареники з вишнями, а …
Читати далі...
Якось подивився Льончик по телевізору цікавий фільм. Буцімто мужні космонавти зустрілися у космосі з жорстокими ворогами – велетенськими павуками. Ті павуки почали полювати за космонавтами, а героїчні космонавти, звичайно, з тими павуками почали битися. Стріляли їх з лучеметів так, що тільки шматочки летіли. Льончик тих космонавтів вирішив підтримати. Схопив
Читати далі...
Зібралися якось козаки у похід проти турків. Збудували чи вісімдесят, а чи й сто чаєчок, повсідалися, веслами змахнули і – гайда! Пливуть, шаблі гострять, мушкетики заряджають, оповідки старих запорожців слухають та пісні співають. Так і спустилися Дніпром аж до Кінбурзької коси, а вночі й у Чорне море вийшли. Тільки …
Читати далі...
Коли вже те в Бога й діялось, але стояла на березі Славути-Дніпра, нижче острова Козацького, потужна фортеця з невеликою слободою при ній. У тій слободі жила дівчина. Звали її Орися. Батьки в Орисі давно померли, а інших родичів не було. От і довелося небозі стати служницею в одного жадібного пана, …
Читати далі...
– Мня-ау! – сказав Кіт, з огидою оглядаючи свої лапки. – Знову митися доведеться – скільки на підлозі пилюки… Чому цього пилу завжди так багато? – Чим нас більше – тим веселіше жити, – відповіли йому Пилинки. Вони зіскочили з сонячного Промінчика й затанцювали гопака. – Який жах! – поскаржився …
Читати далі...
– Плюх! – простогнав Червоний кран. – Як мене болить голівонька… Плюх-плюх! – Чому болить? – зацікавився його рідний брат – Синій кран. – То, мабуть, ти замість гарячої холодну воду даєш. – Та ні. Воду я даю ту, що треба. Але мій маленький хазяїн завжди так погано мене закручує. …
Читати далі...
На столі стояла чашка. У чашці холонув чай. А в чаї плавала Муха. Вона з усіх сил дриґала лапками і намагалась розправити мокрі крильцята. – Неподобство, – буркотіла вона. – Води, хоч і солодкої, занадто багато. Я можу потонути! – Не хвилюйтесь, – втішила її Чаїнка, яка пропливала поряд. – …
Читати далі...
Як, ви не знайомі з Наталкою? Адже це маленька й розумна черепашка, яка живе у нірці під кущем, на самісінькому березі річки. Якої? Та тієї самої, біля якої живеш ти, мій любий читачу. Наталка – добра черепашка і має багато друзів і знайомих. А ще вона любить мандрувати, слухати казки …
Читати далі...
А ти пам’ятаєш Наталку? Чи пам’ятаєш ти, мій любий друже, черепаху Наталку? Якщо ні, то нагадаю: це мила маленька черепашка, яка живе у нірці під кущем, на самісінькому березі річки. Наталка – добра й чемна черепашка. Вона має багато друзів і знайомих: тритона Тришку, сороку Соню, пугача Федора Федоровича, стоніжку …
Читати далі...
Чи пам’ятаєш ти, мій любий друже, черепаху Наталку? Якщо ні, то нагадаю: це мила маленька черепашка, яка живе у нірці під кущем, на самісінькому березі річки. Наталка – добра й чемна черепашка. Вона має багато друзів і знайомих: тритона Тришку, сороку Соню, пугача Федора Федоровича, стоніжку Ніну, пуголовка Грицька (щоправда, …
Читати далі...
– А-а-а! – плакало кучеряве янголятко. Річ у тім, що перед Різдвом на небі відбувалося велике прибирання: пралися хмари, начищався Місяць, купалися зірки. Але янголятко перестаралося – від холоднючої води в однієї з молодих зірочок відколовся промінчик. Перелякане янголятко поплакало, а тоді вирішило якось прилаштувати той маленький уламок на місце. …
Читати далі...
