Вийшов зайчик уночі, поглядає сторожко: чи не видно десь сичів — заячого ворога… Ось із лісу скік та скік, пострибає ловко він — на городі зайчик звик ласувать морковкою. Ще й капусту—хрум та хрум зубчиками гострими… А очицями навкруг поглядає з острахом. Тільки що це там в траві? Зайчик скинувсь …
Читати далі...
Вдягнувшись тепліше, морозяним ранком Мариночка вийшла і стала на ґанку. – Як гарно навколо! Все вкрилось кругом пухнастим та чистим блискучим сніжком. У білім убранні зелені ялини. Під сніг, як під ковдру, сховались рослини, щоб їх не дістали морози страшні, щоб взимку заснути й ожить навесні. Ставаймо на лижі, сідаймо …
Читати далі...
1 Була весна. Про сніг колишній давно забули ліс і сад. Стояли яблуні та вишні у квітах з голови до п’ят. Все оживало, все раділо в зеленім лісі і в садку. І кожен сам знаходив діло собі під силу й до смаку. Отам, де сосни із-за тину здаля дивились у …
Читати далі...
Біг струмок через лужок, Через воду — кладка. І прийшло на бережок Сіре козенятко. — Зараз,— каже,— перейду Я на той бік сміло! Та назустріч, на біду,— Козенятко біле. Ось на кладку тупотить Сіре з цього боку, А вже біле там стоїть І назад — ні кроку! Та й вузенька …
Читати далі...
Стрибала мавпочка Рірі По лісі на дозвіллі. Аж глядь — на пальмі угорі Висять горіхи спілі. Що довго думать? В туго ж мить, Залізши спритно вгору, На пальмі мавпа вже сидить І рве горіхи скоро. Зриває й кидає униз. Летять в траву горіхи, А їх багато! Цілий віз! Ото вже …
Читати далі...
Була Лисиця скупердяйка, Що гіршу й в світі не знайти. Зате ж була вона хазяйка — Могла й зварити, і спекти. Та щоб у гості запросити Хоч би когось — того нема: — Аби самій ходити ситій! — І завжди все поїсть сама. Одного разу біля річки Зустрівся з нею …
Читати далі...
Одного разу Сонце й Вітер Посперечались не на жарт: Хто з них із двох сильніший в світі І більш за те пошани варт? Говорить Вітер: — Я суворий, Я нажену на всіх страхи, Я й розхвилюю синє море, Я й на хатах зірву дахи! Я взимку віхолою вію, Усе заметами …
Читати далі...
Стрибайчик стежкою лісною Плигав поволі — стриб та стриб! І раптом бачить: під сосною Сидить великий білий гриб. — Диви! Грибок! Ну й чудасія! Адже ж учора випав сніг… Моя матуся так зрадіє І нам спече грибний пиріг! Зірвав він гриб — та й знов стрибати, Не оглядаючись кругом, Аби …
Читати далі...
У лісі під ялицею, Над річкою-бистрицею, Будинок є казковий, Багатоповерховий. Стоїть він серед зелені Із давньої пори, Всі поверхи заселені Від низу до гори. На першому живе Ведмідь, Поважний, волохатий. Він цілу зиму спить та й спить І не виходить а хати. На другому живуть такі Чудні зелені Жабки: Чудово …
Читати далі...
Що колись в одній країні, чи на взгір’ї, чи в долині десь була хатинка бідна на околиці села, і жили в ній брат з сестрою, юні красені обоє, ще й сестричка їхня рідна — хвора дівчинка мала. Ледве ходить з костурками, все сидить біля віконця і недужими руками чи пряде, …
Читати далі...
Якось каже дід бабусі: — Розпали вогонь в печі та для нашої Ганнусі ти плискачика спечи. Замісила баба тісто і плискачика спекла, а тоді, щоб трохи вистиг, на віконце віднесла. От лежить пухкий плискачик на тарілці на вікні, золотистий та гарячий, боки випнувши масні. Десь гуля Ганнуся, видно, не куштує …
Читати далі...
От колись ведмідь угледів,Корінці та вершки як у полі оре дід, і схотілося ведмедю поживитися як слід. До старого він підходить, каже: «Нумо вдвох робить, а усе, що в полі вродить,
Читати далі...
Два морози йшли у ліс, все вбирали в іній. В того був червоний ніс, а у цього – синій. – Старший буде той із нас,- каже брат до брата,– хто людину зможе враз до кісток пробрати! Їде дядько в сіряку, їде пан у шубі. – Вибираймо до смаку, братику мій …
Читати далі...
До козиної до хати коза і козенятаз лісу стежечка веде. В хаті маму ждуть козлята, а коза із лісу йде. Ясне сонечко заходить, в небі місяць блискотить. До воріт коза підходить, у ворота стукотить:
Читати далі...
Поселились біля річки Сірий зайчик та лисичка. Зайчик – в хатці луб’яній, А лисичка – в крижаній. Ось постукала в віконця Тепла сонячна весна, І розтанула на сонці Біла хатка крижана. Почала лиса зітхати: – Як я житиму без хати? Зараз зайця прожену
Читати далі...
Десь жила собі лисичка, тим відома між звірят, що була у неї звичка глузувать з усіх підряд. Глузувала із сороки, що у неї білі боки. Насміхалася з жука – в нього роги, як в бика. А ведмідь, мовляв, незграба, а кабан – гладкий, як жаба, а у зайця – куций …
Читати далі...
Мильна булька невеличка, соломинка й черевик йшли по лузі. Бачать – річка. як добратись на той бік? Каже булька: – Черевичку! Попливи по річці вплав
Читати далі...
Була собі хатиночка, навколо неї пліт. Жили в хатинці півничок і сірий кіт-воркіт. Кіт зрання та до вечора у лісі полював, А півник в хаті порався та квіти поливав. От якось вранці вирушив до лісу кіт-воркіт. Аж тут лисичка хитрая
Читати далі...
Ой розгулялись взимку віхоли, до вікон хатку замели, де під солом’яною стріхою дідусь із бабою жили. Біля віконця якось ввечері сиділи вдвох собі старі та милувалися малечею, що розважалась у дворі. От дід і каже: – Нумо, спробуймо і ми побавитись, стара, – ходім та бабу з снігу зробимо, отак, …
Читати далі...
По ялинку внучка з дідом йшли по лісі навмання. А за ними бігло слідом довговухе цуценя. Задивилась, мабуть, внучка на ялинку, на сосну і зронила якось з ручки рукавичку хутряну. Рукавичка невеличка на снігу собі лежить. Раптом мишка тишком-нишком з нірки вилізла й біжить
Читати далі...💡 Ви знаходитесь у розділі казки.