Ранкова прикрість В маленькому зеленому містечку, на березі тихої прозорої річки жив хлопчик Дмитрик. Як і всі діти, він щодня ходив до школи, виконував домашні завдання, читав казки і ганяв з товаришами по вулицях. Жив Дмитрик з батьками в п’ятиповерховому будинку. Вікна їхньої квартири дивилися у невеличкий двір із спортивним …
Читати далі...
Її Величність Червона Орхідея разом зі своїм чоловіком Едельвейсом та придворними вийшли з королівського палацу в напрямі майдану. Там мали відбутися гуляння до дня Щастя. Це було одне з багатьох свят, які вигадали квіточки, аби веселіше проводити час. Настрій у всіх був чудовий. Навіть Ромашка того дня жодного разу не …
Читати далі...
Щороку, однієї і тієї ж пори в країні квітів настає сезон вітрів. Він триває лише кілька днів, але створює багато проблем для тендітних та ніжних мешканців, бо ж пориви тоді бувають дуже сильними. Звісно, квіточки з часом трохи пристосувалися до такої погоди. Намагалися менше виходити надвір, а вулицями навчилися пересуватися …
Читати далі...
Дурман ішов вулицею свого міста й задумливо кліпав на всі боки очима. Шукав хоч щось нове й цікаве для своїх розваг. Він без вагань хапався за будь-яку ідею. При цьому ніколи не замислювався, чи думка гарна та чи може з неї щось вийти. Але сьогодні голова була порожня, наче труба. …
Читати далі...
Надумали комахи обрати собі царя. Бо куди це годиться – у звірів царює Лев, у птахів Орел верховодить, і лиш вони без правителя! – Я! Я буду вашою царицею, – вилетіла поперед усіх балакуча Муха. – Я найпрудкіша, всюди встигаю, все знаю, мені й царювати. Комахи, кожна на свій лад, …
Читати далі...
Жив собі м’ячик – великий пустун і розбишака. Цілісінький день нічого не робив, тільки заважав усім та жартами недобрими допікав. Якось М’ячик вийшов на прогулянку. Прямує собі доріжкою, аж бачить – у піску копирсається маленька Лопатка. – Що ти робиш? – зупинився М’ячик. – Будую місто, – відповіла Лопатка. – …
Читати далі...
Жили собі під землею двоє ведмедок, Тасик і Басик. Це були великі коричневі комахи з дужими передніми лапками. Ними вони рили нірки, шукаючи поживу. Ведмедки ніколи не сварилися і завжди ділилися всім, чим могли. Якось Басик прибіг до друга своєю ніркою дуже збуджений. – Що трапилося? – запитав Тасик, неохоче …
Читати далі...
У короля Вайтляндії Артура була чарівна, але дуже пихата донька. Звали її Трояндою. Дівчині подобалося закохувати в себе принців і королів, а потім відмовляти, коли вони пропонували їй руку і серце. Один із сусідніх правителів – король Хавроній до того образився на Троянду, що пішов війною проти її батька. Невдовзі …
Читати далі...
Жили собі два метелика, Хомко та Хомочка, які дуже любили одне одного. А якими гарними вдалися – й не передати. Їхні великі темні крильця були оправлені світлими смужками, ще й із кожного боку світилися ліхтариками по два червоних очка з синіми зіницями. Якось увечері, коли метелики весело гралися, їх помітив …
Читати далі...
У травні хрущі почали вилазити з-під землі, й одразу розправляти крила до польоту. А один із них, що з’явився чи не найостаннішим, здивовано глянув на інших: – Куди це ви так поспішаєте? – Як це куди? Треба мершій знайти дерево із смачними листочками, – відповіли хрущі. – Нічого ви не …
Читати далі...
1.Незнайомець Далеко – далеко, серед темних лісів, було собі місто Трампорі. В перекладі з мови місцевих жителів ця назва означала Веселе місто. І в ньому справді жили веселі люди. Понад усе вони любили сміятися і танцювати. Навіть уві сні з їхніх облич не сходила посмішка. Трампорійці із стародавніх літописів знали, що …
Читати далі...
Якось семирічному Миколці подарували Казку. І була та Казка не проста, а чарівна. Хто її прочитає, стає добрішим і кращим. Та хлопчик лише переглянув малюнки книжечки і відклав у бік. Вирішив прочитати пізніше. Через кілька днів йому подарували настільний футбол, і він закинув Казку в іграшкову шафу. – Ой! – …
Читати далі...
Якось на одному узліссі з’явився страшний і кровожерливий павук Тарантул. Щодня він ловив і з’їдав тьму-тьмущу комах. Двійко його отруйних гачків-щелеп прокушували найміцніший панцир, від чого комаха миттю вмирала. Одним ударом Тарантул убивав великого джмеля. Міг убити навіть горобця, крота. Відчуваючи свою всемогутність, павук наказав комашиному населенню щодня надсилати йому …
Читати далі...
У полі, де паслися корови та кози, жили скарабеї, великі прудкі жуки, одягнені в усе чорне. Здебільшого вони були чесні й працьовиті. Як тільки скарабей знаходив свіжого кізяка, то одразу брався до роботи. Ліпив з нього велику кулю, котив її в затишну місцинку, закопував і вже тоді спокійно обідав.
Читати далі...
За горами й лісами було колись одне королівство. Тут жили найкращі в світі столяри, кухарі, будівельники, шевці та майстри усіх інших ремесел. У цьому королівстві і його король вмів шити, кувати залізо, ремонтувати годинники – був майстром на всі руки. І лише у малого королевича все валилося з рук. Навіть
Читати далі...
Жив на світі самотній аптекар Аспірин. Він готував ліки і тим самим заробляв собі на хліб. Якось Аспірин надумав переглянути старі рецепти. Вони дісталися йому від батька, тому – від його батька і так далі – адже аптекарями були всі предки Аспірина. Гортаючи пожовклі від часу папірці, Аспірин натрапив на …
Читати далі...
У Василька в кімнаті жив великий червоний Будильник з тендітним білим капелюшком. Своїм дзвіночком Будильник радісно повідомляв хлопчика про початок кожного нового дня. Але Василько не любив свого Будильника. Завжди щосили бив його по капелюшку, примушуючи замовкнути. Одного вечора хлопчик засидівся біля телевізора аж до опівночі. Коли ж уранці його …
Читати далі...
Від самого ранку йшов дощ. Батьки ще вчора поїхали в село, друзі, чомусь не заходили, а різні ігри вже так набридли, що далі нікуди. Тож сидячи на підлозі, Едик другу годину складав з конструктора корабель і другу годину в нього нічого не виходило. Врешті покинув це заняття і пішов на …
Читати далі...
Із-за хмар визирнуло сонечко. Повітря сповнилося лагідним літнім теплом, і з усіх нірок та щілин повилазили комахи. Між деревами з’явилась велика колона гусені соснового шовкопряда. Гусені повзли в один ряд, і кожна лишала за собою тоненьку ниточку, по якій рухалися інші. Позаду колони, таким чином, залишалася довга, сліпучо-біла стрічка. Усі …
Читати далі...
