Одного разу двоє друзів-хлоп’ят каталися на ковзанах на малому замерзлому ставку. Був похмурий холодний вечір. Діти їздили обережно, але раптом лід проламався і один із хлопчиків упав у воду. Ставок був неглибокий, але вода в ополонці почала замерзати, закриваючи отвір. Другий хлопчик повернувся на берег, узяв найбільший камінь, якого вдалося …
Читати далі...
Жили-були бідний селянин з дружиною, і нічого у них на світі не було, крім п’ятирічного хлопчика на ім’я Улле, маленької хатини, кози Перлинки та ще козла Нарциса. Цілісінький день селяни в наймах працювали. Для кіз вони вигін обгородили, щоб ті могли самі пастися – травичку щипати. Синку Улле залишали коровай …
Читати далі...
Пройшов дощ, пісок вологий, то дівчатка пекли торти: один з ромашками, другий з нагідка́ми, третій, найкращий, з трояндовими пелюстками. Івась допомагав, квіточки збирав. Коли раптом, мов шуря-буря, не знати звідки з’явився змій. Був він трошки дурний, але ж зовні того не видно. — Ану, хто буде зі мною битися? — …
Читати далі...
Чи ви знаєте, чому восени жовтіє листя на деревах? Звичайно, через сонечко. Воно втомилося, стало сонне, блякле, неяскраве, а дні сірі, мов дикі гуси, а дощик довгий, плюскає й плюскає. Ось такої пори дерева вмикаються, наче жовті люстри, і світять, світять замість сонця. Навіть опавши, листя лягає долі, мов кружало …
Читати далі...
Їхав дорогою князь зі своєю свитою. Настав вечір, і слуги запитали князя, куди везти його ночувати. — Куди хочете, — відповідає князь, — не везіть тільки туди, де є хтось сильніший за мене. Наближені повезли його до одного горця, який мешкав неподалік. У горця була маленька дитина. Князь почув як …
Читати далі...Якось султан прогулювався Стамбулом. Коли бачить: учні вибігли зі школи. «Треба,— подумав він,— поговорити з котримось із них, щоб діти знали, що султан цікавиться ними». Підкликав він одного хлопчину до себе і став розпитувати його, як він вчиться, які науки вивчає. А коли хлопець відповів на всі султанові запитання, той …
Читати далі...
Вечоріло. Земля була встелена м’яким, свіжим снігом. Мерехтіли сніговими іскрами дахи будинків. Теплі промені затуманеного зимового сонця пробилися крізь гілки старої вишні і впали на строкату подушку, що лежала на підвіконні. На подушці дрімала товста чорна кішка. Зрідка вона відкривала очі і поглядала на горобців, які гралися на паркані. У …
Читати далі...
Одного дня маленький Клавдіо грався під брамою. Вулицею тюпав згорблений дідусь у золотистих окулярах. Дійшов він до брами і впустив палицю. Клавдіо швиденько підняв її і подав дідусеві. Той усміхнувся та й каже: – Дякую, але мені цієї палиці не треба. Обійдусь і без неї. Хочеш, візьми собі. І, не …
Читати далі...
За Прутом є село, за селом — гора, а на горі лісок-перелісок, такий невеличкий, що його можна оббігти довкола. У тому лісочку живе мавка-зеленавка, мала, як і він. Взимку вона спала в сухому листячку, а поверх листя лежав сніг. Але прийшла весна, сніжок розтав, і мавка прокинулась. — Що це …
Читати далі...
Бджілка бджілці казку каже, бджілка губи медом маже… Чує татко, чує ненька, чує дівчинка маленька про ліси і про гаї та про Хлопчика малого, та про Янгола святого, про зірничку у росі… Й ви послухайте усі! Лісом йшов малий Хлопчина, й прикра трапилась причина: заблудився він. Стежка вилась та урвалась… …
Читати далі...
Олежко на морі вперше. Воно таке велике, що другого берега не видно, хоч скільки б не вдивлявся в далечінь. Море ніколи не втомлюється. Шумить і вдень, і вночі. Хлюпає на берег білою хвилею. Вона охоче бавиться з Олежком. Ш-шу-у, ш-шу-у… Манить до себе, а тоді як хлюпне на ноги: шу-уг! …
Читати далі...
Одного разу в Болоньї саме на П’яцца Маджоре побудували палац із морозива. Діти прибігали на площу з усіх кінців міста. Усім кортіло хоч лизнути його. Дах цього палацу був із збитих вершків, дим у комині з цукрової пудри, сам комин з варення. Все інше було з морозива: і двері, і …
Читати далі...
Один король поїхав якось у велику пущу на полювання, угледів звіра і так швидко погнався за ним, що всі ловчі повідставали. Як стало вечоріти, король зупинився і, озирнувшись на всі боки, побачив, що заблукав. І хоч як пильно шукав він дороги з лісу, та не знайшов. Коли бачить – іде …
Читати далі...
Одного літнього дня біля моря малий хлопець пас корів та кілька овець і кіз. Було вже після полудня, і немилосердно пекло сонце. Раптом хлопчина помітив трьох гарних дівчат, що спали на м’якій траві. Це були чарівниці-феї, красуні, яких рідко коли й побачиш, і одна на одну подібні, що й не …
Читати далі...
– Жила собі одного разу дівчинка. Звали її Жовта Шапочка. – Ні, Червона! – Ой, я забув. Справді, Червона Шапочка. Покликала її мама та й каже: «Послухай, Зелена Шапочко…» – Та ні, Червона! – Ой, я забув. Справді, Червона. «Піди до тітки Діо-міри й занеси їй картопляне лушпиння». – Ні. …
Читати далі...
Якось двоє бідних Лісорубів верталися додому, продираючись через великий сосновий ліс. Була зимова ніч, стояв пекучий мороз. Сніг товстою ковдрою покривав землю й гілля дерев, і коли Лісоруби продиралися крізь хащі, навкруги, потріскуючи, ламались перемерзлі галузки, а коли вони підійшли до Гірського Водоспаду, то побачили, що він нерухомо завис, бо …
Читати далі...
Щодня, повертаючись із школи, діти за звичкою забігали в садок до Велетня погратися. Це був великий і гарний садок з м’якою зеленою травою, де, немов зірочки, красувалися гарненькі квіти. В садку росло дванадцять персикових дерев, які навесні зацвітали ніжним перлисто-рожевим цвітом, а восени рясно родили стиглі жовтогарячі плоди. На деревах …
Читати далі...
Був день народження Інфанти. Їй саме сповнилося дванадцять років, і сонце осявало сади навколо палацу. Хоч вона була справжньою Принцесою і наступницею трону Іспанії, у неї, як і в бідних дітей, був тільки один пень народження на рік, тож, звісно, для всієї країни дуже багато важило, щоб заради такого дня …
Читати далі...
Ми сиділи з Олежком у траві над озером. Світило сонце. Над травою літав метелик з химерним візерунком на крилах. У голубих Олежкових очах відбивалися сонце, небо й озеро. А також барвистий метелик. Ми обидва милувалися ним. Ось метелик сів на пухнасту рожеву квітку конюшини… і раптом зник, ніби розтанув. — …
Читати далі...
Свого приятеля Олежка я називаю маленьким другом. А він мене — великим другом. Зустрічаємось ми лише влітку, коли приїздимо в село. Олежко любить ходити зі мною до озера. Ми сидимо в траві й мовчки дивимося на сріблястих зайчиків. Вони весело скачуть по воді. А в тиху погоду стежимо за хмарами. …
Читати далі...
Казка перша ЯК МАРІЙКА З ТЮПОЮ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ Ця незвичайна історія почалася звичайного теплого осіннього дня. Марійка і мама сиділи вдома, на кухні. Мама, щоправда, не сиділа, а стояла біля плити і варила борщ. А от Марійка дійсно сиділа. Вона малювала усе, що мама клала у борщ. І буряк, і капусту, …
Читати далі...Жила-була на світі маленька дівчинка, яку звали Ліза. Вона жила разом зі своїми татом і мамою в невеликому червоному будиночку в Делекарліі в Швеції. Мама пошила їй чудове помаранчеве платтячко. Ліза носила його разом з фартушком в червону смужку, маленьким червоним капелюшком і блакитним шарфиком. А тато подарував їй чудові …
Читати далі...Мандруючи якось лісом, король натрапив на хатинку і був би заїхав до неї просто в своїй кареті, але двері були такі вузькі й низенькі, що кінь лише голову просунув усередину та й зупинився. Король теж зазирнув до хижки й гукнув: — Чи є тут хто? — Є півтора чоловіка й …
Читати далі...
Бабуся витягла з печі здобну паляницю, загорнула в ковдру і кудись заховала. Іванко і його маленька сестричка Катруся обшукали всі кутки, навіть під ліжка заглядали, порпалися в кухонній шафі, ще раз відсували заслінку і дивилися в піч – все марно, паляниця пропала. – Бабусю, дай нам спробувати! – попросив Іванко. …
Читати далі...
Джельсоміно сам розповів мені свою історію. І поки я дослухав її, то ледве не оглух, хоч і понапихав у вуха з півкіла вати. А все че7-рез те, що у Джельсоміно такий сильнющий голос, що навіть коли він розмовляє впівголоса, його чують пасажири в реактивних літаках, які пролітають на висоті десяти …
Читати далі...
Капітане, людина в небі – Капітане, людина в небі! – 3 якого боку? – З хвоста. – Швидше подайте мені тринокль. У дужках Коли я розповідав цю історію вперше, після слова «тринокль» якийсь добродій перепитав мене: – Гей, хлопче, ти ледь почав і вже купу дурниць набалакав. Хіба може бути людина …
Читати далі...
Цю історію на Святвечір любив оповідати мій дідусь… Не тепер і не колись жила собі в нашому містечку одна сім’я: тато, мама і троє діток — Тарасик, Настуня та Ільчик. У їхній привітній оселі завжди було багато радості і сміху. Яких лишень забав не вигадували вони — і «князівна», і …
Читати далі...
Посперечалися між собою Голод, Холод та Сон. — Я усіх сильніше, — сказав Голод. — Ні, я сильніший за всіх, — сказав Холод. — Ви не маєте рації, — сказав Сон. — Сильнішого за мене немає нікого! — Тоді перевіримо, хто з нас сильніший, — запропонував Холод. — Як ми …
Читати далі...Один хлопчик дуже любив купатися. І навіть у повінь, коли річка здулася, піднялася і широко розлилася, не всидів він удома, не послухався батька з матір’ю і втік купатися. Роздягнувся на березі і стрибнув у воду. Бурхливий потік підхопив його і поніс. Хлопчик щосили боровся з течією, розтинаючи хвилі, та бачить …
Читати далі...Амагі та її маленький синочок жили на острові Саїбаї. Мати ніжно любила хлопчика і ні в чому йому не відмовляла: вона робила все, що б він просив, і давала йому все, чого він тільки він забажає. Малюкові дуже подобалися дикі сливи, але він любив не маленькі сливи, а великі, найсмачніші …
Читати далі...💡 Ви знаходитесь у розділі казки.