Жила собі колись на світі бідна вдова з маленькою дівчинкою Бетушкою, і не було в них нічого, крім убогої хатини та двох кіз. Але Бетушка завжди була весела. З весни до осені вона пасла своїх кіз у березовому гаю. Щоразу, коли дівчинка гнала кіз на пашу, мати клала їй у кошик …
Дивитись далі...
Жили-були два брати — Іванко і Володя. Так вони схожі один на одного – не відрізнити. Все в близнюків однакове — і одяг, і іграшки. І навіть песики. Якось пішли вони на луг метеликів ловити. Сачки взяли. І цуценят із собою покликали. Бачать — над лугом метелик летить. Красивий. Але …
Дивитись далі...
Взяли хлопці в ліс плюшевого Ведмедика та й забули під ялинкою. «Не бійся, Ведмедику! – сказали зайченята. — У нас у лісі добре! «Капризний ведмедик! — проскрекотіла Сорока. — Нічого не їсть! «Де тут ведмедик?» — заревів хтось. І всі розбіглися. “Це не справжній ведмедик”, – сказала Ведмедиця. “Але шкода …
Дивитись далі...Давним-давно була в Новій Гвінеї така чарівна ріка, що привертала людям молодість. Називалася вона Фляй. Всі, що жили на тому острові, знали про чародійну силу ріки. Знала про неї і дівчина красуня Дандай. Була на тому острові і стара жінка. Розказували, що вона розмовляє з птахами, з вітром, з водою. …
Дивитись далі...
Була собі мама, і був собі тато, і мали вони дітей небагато: всього лиш одненького хлопчика Антипка, та й той був худий і сухий, як скрипка. Не хотів Антипко ні пити, ні їсти, навіть і до столу не хотів засісти. Зранку всі до столу, – він навтіки з хати, мусить …
Дивитись далі...
Одному хлопчикові мама намастила хліб маслом. Масло хлопчик із хліба злизав, скоринку згриз, а з м’якушки – раз – раз – і виліпив маленького чоловічка. Втішний вийшов чоловічок – з тонкими ручками, ніжками, довгим носом. Тільки недовго бавив хлопчика той чоловічок – узяв він і викинув його за вікно. Зненацька …
Дивитись далі...
Як ти гадаєш, може втекти з дому шафа? Чому посміхаєшся? Думаєш, то жарти? А от і може. Принаймні в казці. Ти не знаєш такої казки? Тоді, прошу тебе, не перебивай. …Одного ранку дівчинка Ганнуся прокинулась і не побачила коло ліжка шафи. Завжди стояла на місці, а тут раптом зникла. Я, …
Дивитись далі...Жила на світі бідна вдова, було в неї двоє діток: хлопчик і дівчинка. Дівчинку звали Спритниця, а хлопчика — Пагінчик. Спритниця вдома прибирає, мамі допомагає, а Пагінчик з криниці воду носить та хмиз у лісі збирає. Спритниця в печі топить та обід готує, а Пагінчик ягоди та гриби збирає. Спритниця шиє …
Дивитись далі...
У великому, дрімучому лісі, далеко на півночі Фінляндії, росли поруч дві величезні сосни. Вони були такі старі, такі старі, що ніхто — навіть синій мох — не міг пригадати, чи були вони колись молодими, тонкими сосонками. Звідусюди було видко їхні темні верхів’я, що високо здіймалися над лісовими хащами. Навесні серед …
Дивитись далі...
Жив в Індії хлопчик на ім’я Саді. Він любив гарчати на тигрів. – Будь обережний! – казала йому мама. – Тигри не люблять, коли на них гарчать. Але Саді її не послухав і одного разу, коли мама пішла на закупи, побіг шукати тигра, щоб на нього погарчати. Далеко йти не …
Дивитись далі...
Жила колись (і, на щастя, живе ще й нині) одна сім’я, яка мешкала в будиночку, за кілька кілометрів від котрого був великий торговий центр. У цьому торговельному комплексі розмістилося безліч великих і маленьких крамниць, у яких можна було купити буквально все. Сім’я складалася з татка, який працював в офісі, матусі …
Дивитись далі...
Якось на околиці міста дітлахи гралися у піжмурки. Малий Петрик хутко виліз драбиною на горище покинутого будинку і причаївся за димарем. Тут його увагу привернула велика старовинна скриня з різьбленим віком. – Оце диво! – прошепотів хлопчик. – Що за скриня така? Може, тут сховані скарби піратів?! Затамувавши подих, Петрик …
Дивитись далі...
Хочу розповісти про дівчинку, яку ти недавно бачив. Пам’ятаєш, у магазині: вона сердилась, аж ніжкою тупала, бо мама не хотіла їй купити… ой, забула що. Чи то іграшку, чи хустинку-носовичка, чи щось інше. А оце дівчинці (звуть її Улянкою) захотілося нової парасольки. — Купи! — смикала вона маму за рукав. …
Дивитись далі...
Жила колись дівчинка на ім’я Ельза. У неї була дуже стара бабуся з сивим волоссям і зморшкуватим обличчям. Тато Ельзи мав великий будинок на пагорбі. Щодня сонячні промені проникали в дім крізь південні вікна й осяювали все прекрасним світлом. Бабуся Ельзи мешкала в північній частині дому, й сонячне проміння ніколи …
Дивитись далі...
Хлопець Славко, набігавшись у лісі зі своїм вірним псом Шпіком, повернувся додому. Батько чекав його на порозі. – Ти вже став справжнім чоловіком, сину, – сказав він. – Отож настав час покидати рідний дім і самому навчитися долати труднощі та заробляти на хліб. У серці Славка поєдналися гордість і страх. …
Дивитись далі...
Тимкові щодня розповідай нову казку. Всі, які я знав, давно вже переказані. Тепер сам вигадую щоразу. «Тож слухай,—почав я.— Розповім тобі про Чарівника Івановича. Як і годиться чарівникові, жив собі він у казковій країні Тіль-Тіль. Щоранку прокидався разом з сонцем, позіхнувши, взував капці, робив зарядку, вмивався, чистив зуби. Перед люстерком, …
Дивитись далі...
Наталочка любила квіти, тому на день народження їй подарували троянди, і хризантеми, і книжку з намальованими квітами. А тітка Оля принесла горщик з цикламеном. Пишні букети стояли, стояли та й почали в’янути; квіти на сторінках книжки були красиві, барвисті, але ні про що не вміли говорити. А скромний непримітний цикламен …
Дивитись далі...
Настуня сиділа на кухні одна. Скоро Новий рік, а їй проте нітрохи не весело. Тато у своїх важливих справах поїхав аж на Кавказ, мама захворіла. Учора вона ходила удвох з Настунею по ялинкові іграшки й, видно, простудилася. Що ж це буде за свято?! А дідусь-лісовичок з учорашніх покупок стоїть на …
Дивитись далі...
– Який же мудрий Геґесіппус! – вигукнула мамзель Юстина, сплеснувши руками. – Усе він знає! Такий вчений, такий вчений! Не те що бідолашний Кнут, зовсім темний… Геґесіппус не мав часу на розмови: він розглядав у мікроскоп задню лапку жука-гнойовика. Хлопець мав дванадцять років і ходив до гімназії, тому й знав так багато. …
Дивитись далі...
Сніг виблискував, північне сяйво сипало спалахами, зорі яскраво сяяли в небі. Був Святвечір. Лапландець їхав у санях, запряжених оленем почерез пустельні гори, услід за ним правила саньми його дружина. Лапландцеві подобалася їзда, він час від часу озирався за дружиною, яка самотньо щулилася у своїх маленьких санчатах – олені не могли …
Дивитись далі...
Купила мама Василькові гумові чоботи. Тільки взути їх ніяк: сонячно, сухо. У всьому селі жодної калюжі. А Дощ іти не квапиться. Дрімає собі у хмарині, в тій, шо зачепилася за верхівку тополі на вигоні. Пооглядав Василько чоботи, поприміряв та й подався на вигін, до тополі. — Дошику,— гукає,— іди, щоб …
Дивитись далі...
Одного разу двоє друзів-хлоп’ят каталися на ковзанах на малому замерзлому ставку. Був похмурий холодний вечір. Діти їздили обережно, але раптом лід проламався і один із хлопчиків упав у воду. Ставок був неглибокий, але вода в ополонці почала замерзати, закриваючи отвір. Другий хлопчик повернувся на берег, узяв найбільший камінь, якого вдалося …
Дивитись далі...
Жили-були бідний селянин з дружиною, і нічого у них на світі не було, крім п’ятирічного хлопчика на ім’я Улле, маленької хатини, кози Перлинки та ще козла Нарциса. Цілісінький день селяни в наймах працювали. Для кіз вони вигін обгородили, щоб ті могли самі пастися – травичку щипати. Синку Улле залишали коровай …
Дивитись далі...
Пройшов дощ, пісок вологий, то дівчатка пекли торти: один з ромашками, другий з нагідка́ми, третій, найкращий, з трояндовими пелюстками. Івась допомагав, квіточки збирав. Коли раптом, мов шуря-буря, не знати звідки з’явився змій. Був він трошки дурний, але ж зовні того не видно. — Ану, хто буде зі мною битися? — …
Дивитись далі...
Чи ви знаєте, чому восени жовтіє листя на деревах? Звичайно, через сонечко. Воно втомилося, стало сонне, блякле, неяскраве, а дні сірі, мов дикі гуси, а дощик довгий, плюскає й плюскає. Ось такої пори дерева вмикаються, наче жовті люстри, і світять, світять замість сонця. Навіть опавши, листя лягає долі, мов кружало …
Дивитись далі...
Їхав дорогою князь зі своєю свитою. Настав вечір, і слуги запитали князя, куди везти його ночувати. — Куди хочете, — відповідає князь, — не везіть тільки туди, де є хтось сильніший за мене. Наближені повезли його до одного горця, який мешкав неподалік. У горця була маленька дитина. Князь почув як …
Дивитись далі...Якось султан прогулювався Стамбулом. Коли бачить: учні вибігли зі школи. «Треба,— подумав він,— поговорити з котримось із них, щоб діти знали, що султан цікавиться ними». Підкликав він одного хлопчину до себе і став розпитувати його, як він вчиться, які науки вивчає. А коли хлопець відповів на всі султанові запитання, той …
Дивитись далі...
Вечоріло. Земля була встелена м’яким, свіжим снігом. Мерехтіли сніговими іскрами дахи будинків. Теплі промені затуманеного зимового сонця пробилися крізь гілки старої вишні і впали на строкату подушку, що лежала на підвіконні. На подушці дрімала товста чорна кішка. Зрідка вона відкривала очі і поглядала на горобців, які гралися на паркані. У …
Дивитись далі...
Одного дня маленький Клавдіо грався під брамою. Вулицею тюпав згорблений дідусь у золотистих окулярах. Дійшов він до брами і впустив палицю. Клавдіо швиденько підняв її і подав дідусеві. Той усміхнувся та й каже: – Дякую, але мені цієї палиці не треба. Обійдусь і без неї. Хочеш, візьми собі. І, не …
Дивитись далі...
За Прутом є село, за селом — гора, а на горі лісок-перелісок, такий невеличкий, що його можна оббігти довкола. У тому лісочку живе мавка-зеленавка, мала, як і він. Взимку вона спала в сухому листячку, а поверх листя лежав сніг. Але прийшла весна, сніжок розтав, і мавка прокинулась. — Що це …
Дивитись далі...
