Павлик сидів біля віконця та розглядав краплини, що стікали по ньому. – Як нуднооо… – стогнав він. – Коли дощ, робити зовсім нічого. – А якщо стогнати, можна подумати, тобі веселіше стане, – посміхнулась бабуся. – Ну, ба… – А ти почитай книжку. – Нудно. – Намалюй щось. – Нудно. …
Дивитись далі...
Катруся сиділа над уроками вже п’яту годину. Ні-ні, задавали не так багато, просто дівчинка дуже любила відволікатися. Ось пташка за вікном пролетіла. Гра нова цікава лежить, хоч трохи її покрутити в руках хочеться. Ще милу тваринку придумала, треба терміново в альбомі намалювати. Так і пройшов увесь час до вечері. Ось …
Дивитись далі...
Артемчик дуже любив машинки, а книги йому не подобались. От скласти з них вежу, або скрутити підзорну трубу з тонкої книги у м’якій палітурці — це звичайно цікаво. А читати… Трошки нудно. Може це тому, що він ще цього не вміє робити сам? А от Діана, старша сестра, дуже полюбляє …
Дивитись далі...
Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає… чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір’їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і …
Дивитись далі...
Каченята Біллі, Віллі та Діллі були у нестямі від радості. Дядечко Дональд віз їх на щорічний зліт юних бабаків у горах. Після довгої дороги вони нарешті опинилися на місці. Всюди метушилися інші учасники. Вони ставили намети та розводили багаття. Діти поспішили приєднатися до них. — Я пам’ятаю це місце, — …
Дивитись далі...
Гаврилко був добрий і слухняний хлопчик. За те його любили тато, мама й бабуня. А через те, що його всі любили й пестили, він щодалі робився все кращий та миліший. І жилося йому дуже добре… Та якось одного дня заслабла його ненька. Вона була в полі, там її застигла велика …
Дивитись далі...
Край села живе вдова з трьома синами. Два сини вже дорослі юнаки, високі, ставні, славні, красиві. А третій — підліток Юрко — маленький, тоненький, мов очеретина. Було це взимку. Впав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати говорить — немовби сама до себе, але щоб і сини чули: — …
Дивитись далі...
Задумав син жити на своєму хлібі. — Не хочу,— сказав батькові-хліборобу,— йти твоєю стежкою. Для мене в житті інша дорога вготована. — Дивися, синку! Я тебе не силую…— гірко мовив батько. Що маєш робити, коли в єдиного сина душа до батькового діла не прихилилася змалку? Пішов син малювати. «Малює, то …
Дивитись далі...
На вулиці випав перший сніг. Зраділи санчата на четвертому поверсі висотного будинку, відв’язалися од балкона і стрибнули на сніг. І снігу повно, і гора гарна, а санчатам не катається. Прибіг хлопчик. Побачив свої санчата на снігу. Зрадів. На гору витягнув. Спустився вниз — раз, вдруге… Покинув санчата. І хлопчикові не …
Дивитись далі...
Був собі хлопчик Сергійко. Мав тата і маму, старшого брата Івася і стареньку бабусю. Тато ходив на роботу, брат учився в школі, а мама і бабуся залишалися вдома з Сергійком. Весь день вони тільки й знали, що ходили слідом за Сергійком. — Сергійку, йди борщ їсти! — Не хо-очу, він …
Дивитись далі...
Ви не чули про хлопчика Ледащика? А про дівчинку Ромашку, про Трутнів і Бджілок, про Осу-грабіжницю і Шершня-розбійника? Тож сідайте і слухайте. Розповідала мені Синичка, що був такий собі хлопчик Ледащик. Любив він довго у ліжку вилежуватись. Бувало, вже й сонце на обід повертає, вже й діти із школи ідуть, …
Дивитись далі...
У дрімучому лісі й у глибокому яру ще лежать холодні сніги. Спить пролісок під торішнім листям. Синіє лід на ставку. Тільки на горбах і схилах розтало, потекли струмочки. Запарувала земля, в синьому небі заграло ясне сонечко. Вийшла з хати Маринка й побачила сіру пташку в небі. Пташка співала. Немов срібний …
Дивитись далі...
У маленькій сільській школі два класи. На великій перерві діти ідуть до шкільної їдальні. Куховарка бабуся Марія готує для них молоко. На велику дерев’яну тарілку вона ставить двадцять п’ять склянок молока. Бо в кожному класі — двадцять п’ять учнів. На стіл бабуся Марія кладе по двадцять п’ять шматочків білого хліба, …
Дивитись далі...
ПЕППІ ОСЕЛЯЄТЬСЯ У ВІЛЛІ “ХОВАНКА” На околиці малесенького містечка в старий, занедбаний садок, у садку стоїть старий будиночок, а в ньому мешкає Пеппі Довгапанчоха. Їй дев’ять років, і мешкає вона там сама-самісінька. Нема в неї ані мами, ані тата. І, власне, це й добре, бо ніхто їй не каже йти …
Дивитись далі...
— Ні, більше мені не витримати, – зовсім, несподівано сказала мама Гуннара та Гунілли перед Новим роком. – І мені, – підтвердив тато. Гуннар та Гунілла, лежали в дитячій і усе чули. Вони добре розуміли, що саме більше не можуть витримати їхні мама з татом. Адже Гуннар і Гунілла хворіли …
Дивитись далі...
Зараз я розповім вам про одну найдивовижнішу подію, яка трапилася зі мною в житті. Це сталося два роки тому. Тоді мені було лише шість років. Зараз мені вісім. Звати мене Брітта-Кайса. Хоча, власне, яке це має відношення до справи! Мама, тато і я живемо в маленькому-премаленькому будиночку, оточеному таким же …
Дивитись далі...
Павлик почав писати в новому зошиті, бо старий закінчився. Він подумав: «Писатиму так, щоб самі п’ятірки в мене були. Тато працює шофером, він поїхав дуже далеко, повернеться нескоро. Приїде й скаже: «Давай зошит, подивлюсь, як ти вчишся». А на той час зошит буде вже списаний, в ньому будуть самі п’ятірки». …
Дивитись далі...
На одній з тихих лондонських вулиць жила собі родина Дарлінгів. Зрозуміла річ, були в ній тато й мама Дарлінги, а також Венді, Майкл та Джон — їхні діти. Ще була в дітей няня, треба сказати, дещо незвичайна,— такі не часто доглядають дітей,— Нана, собака з породи сенбернарів. Нана і діти …
Дивитись далі...
Якось завітав до Яртигулакового батька гість з далекого краю – славнозвісний караван-баші. Гостя посадили посеред двору на найбільшому й найм’якшому килимі. – За довгі роки моїх мандрів,– сказав гість,– я не надбав маєтків, не наскладав золота. Є в мене єдине добро – білий віслюк, мій товариш і помічник. Разом з …
Дивитись далі...
Послухайте, мої любі, що сталося колись! Я бачив це на власні очі сто п’ятдесят років тому. У великому місті жив малий швець Копитко, такий кумедний, що не можна було без сміху дивитися на нього. Замість того, щоб сидіти й гарненько шити чоботи, він раз у раз витинав різні штуки, й …
Дивитись далі...
Узяв братик свою сестричку за руку та й каже: – Відколи матуся наша вмерла, ми не маємо пресвітлої години: мачуха щодня б’є нас, а як підійдемо до неї, то тільки й дивиться, як би стусонути ногою. А їмо ми самі черстві скоринки. Цуценяті і то краще живеться, бо йому вона …
Дивитись далі...
Якось подивився Льончик по телевізору цікавий фільм. Буцімто мужні космонавти зустрілися у космосі з жорстокими ворогами – велетенськими павуками. Ті павуки почали полювати за космонавтами, а героїчні космонавти, звичайно, з тими павуками почали битися. Стріляли їх з лучеметів так, що тільки шматочки летіли. Льончик тих космонавтів вирішив підтримати. Схопив
Дивитись далі...
Коли вже те в Бога й діялось, але стояла на березі Славути-Дніпра, нижче острова Козацького, потужна фортеця з невеликою слободою при ній. У тій слободі жила дівчина. Звали її Орися. Батьки в Орисі давно померли, а інших родичів не було. От і довелося небозі стати служницею в одного жадібного пана, …
Дивитись далі...
Оповідання перше, в якому йде мова про дзеркало та скалки. Ну так, починаємо! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії,– ми знатимемо більше, ніж зараз. Так ось, жив один лютий чорт. Він був дуже лютий, він був сам сатана! Якось він був у дуже хорошому настрої, тому що зробив собі …
Дивитись далі...
– Мня-ау! – сказав Кіт, з огидою оглядаючи свої лапки. – Знову митися доведеться – скільки на підлозі пилюки… Чому цього пилу завжди так багато? – Чим нас більше – тим веселіше жити, – відповіли йому Пилинки. Вони зіскочили з сонячного Промінчика й затанцювали гопака. – Який жах! – поскаржився …
Дивитись далі...
– Плюх! – простогнав Червоний кран. – Як мене болить голівонька… Плюх-плюх! – Чому болить? – зацікавився його рідний брат – Синій кран. – То, мабуть, ти замість гарячої холодну воду даєш. – Та ні. Воду я даю ту, що треба. Але мій маленький хазяїн завжди так погано мене закручує. …
Дивитись далі...
На столі стояла чашка. У чашці холонув чай. А в чаї плавала Муха. Вона з усіх сил дриґала лапками і намагалась розправити мокрі крильцята. – Неподобство, – буркотіла вона. – Води, хоч і солодкої, занадто багато. Я можу потонути! – Не хвилюйтесь, – втішила її Чаїнка, яка пропливала поряд. – …
Дивитись далі...
Лесик, Толя й два Володі Сумували на колоді. Лесик скаржився: «Хлоп’ята, Страх як тяжко жить мені – Слухай маму, слухай тата, Умивайся день при дні. Ох, і тяжко жить мені!» Толя теж сидить бідує, Вилива жалі свої: «Дуже Тоня вередує, Розважай весь час її…» А Володя скиглить:
Дивитись далі...
