Мандрівка опівночі Поза відчиненим вікном в ночі завзято виспівували пісні веселі цвіркуни, радіючи теплому квітучому літу. На темному небосхилі лагідно мерехтіли далекі загадкові зорі, наче граючись у піжмурки. А в сріблясто-прозорому промені місяця, що падав крізь фіранку на підлогу дитячої кімнати, танцював тендітний метелик. Маленькому Петрику не спалося. Він лежав …
Дивитись далі...
Мандрівка опівночі Поза відчиненим вікном в ночі завзято виспівували пісні веселі цвіркуни, радіючи теплому квітучому літу. На темному небосхилі лагідно мерехтіли далекі загадкові зорі, наче граючись у піжмурки. А в сріблясто-прозорому промені місяця, що падав крізь фіранку на підлогу дитячої кімнати, танцював тендітний метелик. Маленькому Петрику не спалося. Він лежав …
Дивитись далі...
Настало тепле літо. У ясному небі яскраво сяяло сонце. Зайченя Побігайчик та його друзі: лисеня Лиско, ведмежатко Лапко та вовченятко Сірий вибігли на широку лісову галявину. Галявина була рівна-рівнесенька, як стіл. На ній росла густа зелена трава. – Гляньте, – захоплено сказав один із приятелів, лисенятко Лиско, озираючись довкола, – …
Дивитись далі...
У п’ятій квартирі, що на другому поверсі нашого будинку, часто змінювалися мешканці. Ходили чутки про те, що мешканцям цієї квартири не щастить. Ну, самі посудіть: приїде нова сім’я, тільки меблі розставлять і фіранки розвісять, як одразу починаються суцільні неприємності. То раптом ні з того ні з сього вода з усіх …
Дивитись далі...
Горобець у давній незгоді із Синичкою. Колись він ухопив хлібну шкоринку, що її залишила для Синички на пеньку Дівчинка. — Хіба мало довкола їжі? — хизувався знахідкою. — Надворі ж літо. Синичка дуже хотіла покуштувати ту шкоринку. Вона народилась і виросла в лісі, тому знала на смак лише жучків і …
Дивитись далі...
В одного бідного селянина не було дітей. Не раз казав він своїй дружині: — Якби Господь послав нам хоч одне дитя, я мав би на старість утіху та й своє майно було б кому залишити. А так не знаю, для кого стараюся. Учув його молитви Господь, і жінка невдовзі народила сина. Хлопцеві …
Дивитись далі...
Жили собі два брати. Один був багатий, але бездітний і дуже скупий, а другий тяжко бідував, але мав на диво добре серце. І була в нього одним одна дочка, яку звали Манка. Коли дівчинці виповнилось одинадцять років, батько віддав її до брата пасти гусей. Два роки пасла Манка в дядька гусей …
Дивитись далі...В одному селищі жили колись чоловік та дружина. Чоловіка звали Пеліпе, дружину – Кларою. Пеліпе та Кларі дуже хотілося сина, але вони прожили разом кілька років, а дітей у них не було. Якось увечері вони сиділи біля вікна своєї хатини, дивилися на чужих дітей і розмовляли. – Як я хочу, …
Дивитись далі...
В одній далекій казковій країні жили король з королевою. Була у них дочка на ім’я Адальміна – справжнісінька принцеса. І як до кожної казкової принцеси, на хрестини до неї були запрошені феї – Рожева і Бузкова. Як і належить феям, прийшли вони з подарунками. Рожева фея подарувала новонародженій принцесі величезну …
Дивитись далі...
Все почалося під Новий рік. Жив в одному селі багатий селянин. Село стояло на березі озера, і на самому видному місці височів будинок багатія – з прибудовами, коморами, стайнями, за глухими воротами. А на другому березі, біля лісової галявини, тулився маленький будиночок, всім вітрам відкритий. Та тільки і вітер нічим …
Дивитись далі...
Вступ Десь далеко-далеко, аж за Великим океаном, там, де сонце кожен вечір влаштовується спати в пухову перину білосніжних хмарин, а зірки, немов грайливі метелики, злітають і розсипаються безкрайїм небосхилом, знаходиться дивна країна – Дрімландія. Вона розташована на великому острові, від якого відокремлюються декілька дрібніших острівців. Північною стороною головного острова простяглися …
Дивитись далі...
Жила колись дівчинка на ім’я Ельза. У неї була дуже стара бабуся з сивим волоссям і зморшкуватим обличчям. Тато Ельзи мав великий будинок на пагорбі. Щодня сонячні промені проникали в дім крізь південні вікна й осяювали все прекрасним світлом. Бабуся Ельзи мешкала в північній частині дому, й сонячне проміння ніколи …
Дивитись далі...
У горах Карпатах на полонині Цалул росла маленька арніка. Навколо стояла тисяча різних трав і тисяча квітів, вони лепетали під вітром і слухали казки про Чугайстра. А маленька арніка цілі дні дивилася на сонце. — Яке воно миле й усміхнене! — говорила рослинка.— Я б хотіла бути схожою бодай на …
Дивитись далі...
Щодня, повертаючись із школи, діти за звичкою забігали в садок до Велетня погратися. Це був великий і гарний садок з м’якою зеленою травою, де, немов зірочки, красувалися гарненькі квіти. В садку росло дванадцять персикових дерев, які навесні зацвітали ніжним перлисто-рожевим цвітом, а восени рясно родили стиглі жовтогарячі плоди. На деревах …
Дивитись далі...
Одного ранку старий Водяний Щур виткнув голову із своєї нори. Очі в нього були як блискучі намистинки, вуса сірі й жорсткі, а довгий чорний хвіст був ніби скачаний з гуми. Маленькі каченята, жовті, наче канарки, плавали в ставку, а їхня мати Качка, геть уся біла, з яскраво-червоними лапками, намагалася навчити …
Дивитись далі...
Давним-давно жили собі два брати. Одному бог дав семеро дітей, а в другого не було й одної. Хоч спочатку ґаздували оба добре, та пізніше той, що мав семеро дітей, приопав, а бездітний – розбагатів. Та й так разбагатів, що не хоче з бідним знатися, лише з панами, з начальниками, з …
Дивитись далі...
– Неможливо, це зовсім не правильно! Чому, чому ці ґудзики постійно кудись зникають? І от знову. Мама тільки-но вчора пришила, а він ніби розчинився у просторі, зник або втік, або щез… Як? Як я піду додому? Матуся знуву буде засмучена? Так міркував семирічний Єгорка, виказуючи обурення тихеньким бубонінням. Він не …
Дивитись далі...
РОЗДІЛ ПЯТНАДЦЯТИЙ, який пояснює те, що сталося в чотирнадцятому А сталося просто-напросто от що: Полуничка сповістила Редисочку про небезпеку яка нависла над Горохом. Редисочка збігала до лісу і розповіла усе Цибуліно та його друзям. У цей час утікачі мешкали в печері біля хатини кума Гарбуза. Як бачите, склалося дуже тяжке …
Дивитись далі...
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Як Цибулоне наступив принцові Лимону на мозоль Цибуліно був сином Цибулоне і мав семеро братів. Звали їх Цибулетто, Цибулотто, Цибулучча та іншими подібними іменами, найкращими в шановній цибулиній родині. Люди вони були, що й казати, хороші, але безталанні. Та й не дивно. Де цибуля, там і сльози. Жив …
Дивитись далі...Жила-була в одному селі вдова. У неї був син, причому єдиний. Його прозвали Ледарем за те, що він ніколи нічого не робив. Одного разу, коли мати була на базарі, а Ледар сидів біля вікна, на очі йому попався чоловік, який вів на мотузку Собаку та Кота. — Що ти збираєшся …
Дивитись далі...
Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються. …
Дивитись далі...
Був собі давно колись один падишах, і такий справедливий, що в цілому світі такого не знайти. Сидів він якось та й міркував: «Цікаво було б знати, хто найгірший серед людей і серед тварин?» І ось що приду¬мав: «Найгірший серед людей — падишах, найбридкіша тварина—мул, а найпоганіша пташка — зозуля». А …
Дивитись далі...
Не дивуйтеся, будь ласка, що маленькій Комашці присвячена ціла казка. Так, Комашці. Найзвичайнісінький. Такій крихітній, що їй навіть забули дати ім’я. Чим вона прославилася? Про це – потім. Але спочатку – про мрію. Кожен має свою мрію. Чи не так? Наприклад, тигреня Смугастик дуже хоче літати. Але він не має …
Дивитись далі...
Давним-давно у підворітті багатого будинку жив хлопчик-сирота. У лахмітті, спираючись на стіну, він просив Христа ради у перехожих. Весна ще тільки увіходила в свої права, а гірські схили вже потопали в зелені, і привітне весняне сонце зігрівало все навколо теплом. Перехожі йшли своїм шляхом, уникаючи погляду маленького жебрака. Та ось …
Дивитись далі...
Жили собі під землею двоє ведмедок, Тасик і Басик. Це були великі коричневі комахи з дужими передніми лапками. Ними вони рили нірки, шукаючи поживу. Ведмедки ніколи не сварилися і завжди ділилися всім, чим могли. Якось Басик прибіг до друга своєю ніркою дуже збуджений. – Що трапилося? – запитав Тасик, неохоче …
Дивитись далі...
На Зеленому Острові є оксамитова прогалина поміж чорних лісів. Там протікає струмочок, а понад струмочком повелося сільце. Кілька хатинок стало громадкою над водою, а одна відбилася набік й вибігла на гору, під самий ліс. В тій хатинці самітно проживав молодий селянин. Звали його Іваном. Як померли його старенькі, поховав він …
Дивитись далі...
В лісі знявся переляк… Першим вісником прибіг сам не свій — аж мордочка йому побіліла — бувалий в бувальцях чорновухий Заєць. Захекавшись, він перебіг цілим лісом й кого тільки спіткав по дорозі, перед кожним сідав на задні лапки, передніми витирав вуса, відкашлювався й пошепки говорив: — Біда, братця! Біда-а!.. Бачив …
Дивитись далі...
Одного багатого чоловіка тяжко захворіла жінка. Відчула вона, що скоро помре, покликала свою маленьку доньку до себе та й каже: — Доню моя, будь завжди працьовита й добра, і я й після смерті не кину тебе в біді. Тоді заплющила очі, і її не стало. Дівчинка щодня ходила на материну …
Дивитись далі...
Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі. Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно …
Дивитись далі...
Гаврилко був добрий і слухняний хлопчик. За те його любили тато, мама й бабуня. А через те, що його всі любили й пестили, він щодалі робився все кращий та миліший. І жилося йому дуже добре… Та якось одного дня заслабла його ненька. Вона була в полі, там її застигла велика …
Дивитись далі...
