В дорозі — хоч яка далека вона — доброго коня варто лиш раз стьобнути гарапником. При народі, на майдані — хоч який би широкий він був — досить лиш одного разу мовити правдиве слово… За сімома горами, за сімома морями жив хлопчик на ім’я Ахмет. Ріс він без матері: вона …
Читати далі...Жив на світі бідний пастух Чемід-Чудзін. З дитинства він був сильним і спритним, сильнішим за усіх своїх ровесників. А як підріс, так його і дорослі побоюватись і поважати стали. Знали всі, що нікому з них з силачем у бою не справитись: всякого він легко однією рукою переможе. Багато років пас …
Читати далі...В одного царя був радник, що прославився своїм незвичайним розумом. До глибокої старості він був правою рукою царя. Але, обтяжений роками, він попросив звільнити його з посади і відпустити додому. Цар погодився, але за умови, щоб він знайшов наступника, рівного собі. Радник прийняв цю умову, повернувся додому і велів своєму …
Читати далі...Давно колись жила добра людина на ім’я Чахух. Був у нього єдиний син, звали його Хвартиж, але батько не міг похвалитися ним: цілі дні Хвартиж сидів і ледарював. Сильно засмучувався Чахух, дивлячись на сина, і нарешті вирішив провчити його. На той час їхній край страждав від ворожих набігів. Чахук і …
Читати далі...
Ішло два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці пограває, а другий слухає. Коли се один і каже: — Ой, братику, біда! Смерть іде! А воно, бачите, в степу так здалека видно. — Ну, то що? — каже той. — Та вона ж нас постинає! Тікаймо! …
Читати далі...
Прекрасна Дженет жила у замку свого батька, славетного графа Марча. Разом з іншими дівчатами вона проводила усі дні у високій замковій вежі – вони там шили та вишивали шовкові шати. Тільки Дженет не дуже уважно стежила, щоб шов у неї виходив прямий та рівний. Вона більше любила дивитися у віконце. …
Читати далі...
Жив колись на острові Колонсе молодий князь на ім’я Ендрю, і славився він на всю Шотландію своєю військовою майстерністю та доблестю. Любив князь прекрасну дівчину Мораґ, і вона любила його. Ось раз сидять вони разом, мріють про своє весілля, як раптом приїхав гонець від шотландського короля. Вклонився князеві і каже: …
Читати далі...
Жили собі три брати. У них була одна сестра, яку вони дуже любили і замикали, щоб її ніхто не бачив. Брати були добрими мисливцями, єдиним їхнім заняттям було полювання. Дома дичини було завжди доволі. Сестру свою вони годували тільки мозком з кісток дичини. Якось брати пішли на полювання, а мати …
Читати далі...
Одна дуже вбога жінка народила двох синів близнят. Якось уночі, коли діти спали в колисці, вона задумалася над їх долею і зажурилася. Жінка сиділа у тяжкій задумі, як раптом біля неї з’явилася людська тінь і запитала: — Чого ти хочеш просити у Долі для своїх дітей? Мати здригнулася… Глянула на …
Читати далі...
Було це за часів великого гетьмана (1). Збирав тоді гетьман Богдан військо, щоб свободу Украйні здобути. Тільки як його усіх селян оповістити, щоб до війська збиралися? І вирішив тоді гетьман по всій Украйні універсали (2) розіслати. Ну, звичайно, покликав писаря, розказав йому, що і як писати. Той зробив скільки-то копій. …
Читати далі...Давно, в дитячий любий вік,
в далекім ріднім краю
я чула казку. Чула раз,
а й досі пам’ятаю…
Давним-давно, коли на нашій землі була панщина, жив у одному селі молодий хлопець Юрко Соколенко. Здоровий був, і гарний, і сильний, тільки волі не мав. Мусів щодня працювати на пана. Кожного дня панські гайдуки об’їжджали село і гонили всіх на роботу. Давно вже втік би Юрко кудись у далекі краї, …
Читати далі...
Жив в давні часи молодий лицар. Він був гарний, високий і стрункий. То був хоробрий і добрий лицар. На своєму златогривому коні дні і ночі скакав він стежками й великими дорогами: допомагав усім нужденним і знедоленим і ні на кого не таїв злості. Таке добре серце було в нього, таке …
Читати далі...
Що колись в одній країні, чи на взгір’ї, чи в долині десь була хатинка бідна на околиці села, і жили в ній брат з сестрою, юні красені обоє, ще й сестричка їхня рідна — хвора дівчинка мала. Ледве ходить з костурками, все сидить біля віконця і недужими руками чи пряде, …
Читати далі...
Далеко ще було Грицькові до справжнього козака. Ні в поході не побував, ні в море на чайці не сходив. Навіть прізвиська — імені козацького ще не здобув. Так і звали його поки що — Грицько Прізвиська немає. Сміялися з Грицька в курені: — Гляди, хлопче, щоб тебе часом Їжачком, чи …
Читати далі...
На околиці нашого села, якраз над річкою жила собі вдова Ганна. Чоловік її був добрий і славний козак Шуляк, та загинув у бою з татарами. Зосталася Ганна сама з маленькою дочкою Явдошкою. Тож люди на селі так і звали Ганну — Шулячкою. Лишилося у Ганни невеличке поле біля високої могили, …
Читати далі...
Найвродливішим парубком у нашому селі був Степан Сорока. Стрункий, чорнявий, чуб кучерявий, на дівчат і молодиць вусом тонким моргає, спокою-сну їх позбавляє. Сорочка на ньому завжди чистенька, білого полотна, а вишивка аж очі вбирає — все дубові листочки та барвінок. Любив Степан чепуритися, як ото справжня сорока. Хоча Сороками їх …
Читати далі...
У селі Угловаті, на кутку Дячуківці над ставочком жив чоловік Яків Білоус. І була у нього доця Варочка. От якось зимою Яків захворів, та й помер. Лишилася Варочка сама. Поки ще у Варочки пшоно було, то вона кулешик варила, а далі і те скінчилося. Пожаліли її сусіди — розказали попові, …
Читати далі...
Ох і славне чумацьке діло, та на всю Україну відоме! А чумаки — поважні і хазяйновиті люди. Всю зиму добре на печі вилежуються та боки гріють. І ні до чого їм ніякого діла немає — ні до хатньої, ні до польової роботи, хіба що до шинку. Але тільки-но весна настає …
Читати далі...
Раз був, де не був, у тій землі, де уже край світу, один чоловік: бідненький, худобненький, як церковна миша. А мав трьох синів. Поставні, вродливі, міцні, як дуби, хлопці. А надто Іванко – такий красний і ґречний, що з нього лиш радіти, якби був достаток. Але тут злидні, а де …
Читати далі...💡 Ви знаходитесь у розділі казки.