Якось сидiв дiд Пилип, куняючи на осоннi та й намислив сплести новi личаки. Як вирiшив – так i зробив. Личаки вийшли гарнi, мiцнi. Помилувався ними дiдусь i поставив у кутку пiд ослоном. Личакам було нудно без руху, от Лiвий i каже Правому: – Слухай, друже, чого це ми сидимо у …
Читати далі...
Світанковий серпанок повільно слався по-над сонним ставком, чіпляючись за верхівки очерету. Тиша була така, що аж у вухах бриніло. З-під білої лілії вип’ялася весела зеленава мордочка. Це було маленьке жабенятко. Воно повело очима туди-сюди і, переконавшись, що нікого поблизу нема, вилізло на листок латаття. Зручно влаштувавшись на ньому, жабеня дзвінко …
Читати далі...
Неподалік від старої смереки, на пагорбі, біля якого весело дзюрчав прозорий струмок, жили-були три сусідки: мишка Явлинка, жабка Рашка і ящірка Шпинька. Щовечора збиралися сусідки побалакати або поспівати. Мрійлива мишка Явлинка дивлячись на далекі зорі, захоплено шепотіла: – Як мені хочеться жити серед зірок. – А яка з того користь? …
Читати далі...
– Звістка про пригоду Братика Вовка швидше від блискавки поширилася поміж сусідами, – почав дядечко Римус, почухуючи голову краєчком шила, – тож Братик Лис вирішив облишити кролика в спокої. Відтоді вони частенько стрічалися, і багато разів лис міг схопити Братика Кролика. Та варто було йому згадати про вовка, як ця …
Читати далі...
Маленький хлопчик пані Саллі знову з нетерпінням чекав наступної оповідки, тож дядечко Римус дбайливо поставив свою лопату на місце і почав розповідь. Того самого дня, коли Пані Корова дурно ганялася, намагаючись спіймати Братика Кролика, той згадав, що збирався провідати Пані Мідоуз із дочками. Отож він гарненько вдягнувся, підкрутив вуса і …
Читати далі...
Якось вранці кроленя Бенджамін Банні сидів на березі струмка. Раптом він щось почув. Бенджамін Банні високо підняв свої вушка і прислухався: цок-цок, цоки-цок – почув він. Це по дорозі проїхав поні. Поні був запряжений у візок, а правив ним сам містер Мак-Грегор, а поруч із ним сиділа його дружина місіс …
Читати далі...
Кажуть, що якщо з’їсти забагато зеленого салату, то можна заснути. Мене особисто від зеленого салату ніколи не хилить до сну. Але, з іншого боку, я ж не кролик! Для кроленят Плюшки салат був сильним снодійним Коли кролик Бенджамін Банні виріс, він одружився зі своєю кузиною Плюшкою. У Банні утворилося велике …
Читати далі...
Жила в одному селі кішка, яку звали місіс Табіта Твітчит. В неї було троє дітей кішечки: Лапочка, Крихітка і кошеня Том. Материнство місіс Табіти не було спокійним. Кожного разу, коли вона не могла знайти своїх кошенят, вона знала, що ті обов’язково нароблять якоїсь шкоди. Того дня, коли вона планувала зайнятися …
Читати далі...
У старому маєтку за містом жила колись чарівна дівчина. На жаль, ніхто вже не пам’ятав її справжнього імені, бо після смерті батька, мачуха дівчини та дві її рідні доньки називали бідолаху не інакше як Попелюшкою. Ці сестрички були страшенно потворні і так ліниві, що й пальцем поворушити не хотіли. Уся …
Читати далі...
На Великій Спортивній галявині грали у футбол. Команда бобрів проти команди зайців. Володьку взяли воротарем. Тому, що зайці погано стоять на воротах, і коли на них летить м’яч – тікають з поля. А Володька м’яча не боявся, і навіть навпаки – кидався на м’яч та на нападників. І тут – …
Читати далі...
– Який же мудрий Геґесіппус! – вигукнула мамзель Юстина, сплеснувши руками. – Усе він знає! Такий вчений, такий вчений! Не те що бідолашний Кнут, зовсім темний… Геґесіппус не мав часу на розмови: він розглядав у мікроскоп задню лапку жука-гнойовика. Хлопець мав дванадцять років і ходив до гімназії, тому й знав так багато. …
Читати далі...
Я написала багато книжок про вихованих леді та джентльменів. Отже зараз, для різноманітності, я розповім про двох неприємних типів, яких звали Томмі Брок і містер Тод. Ніхто в усьому світі не вважав містера Тода “хорошим”. Кролі, ті й на дух його не переносили; вони відчували його запах за півмилі. Містер …
Читати далі...
Сільське мишеня Віллі потрапило у місто абсолютно випадково. А справа відбувалася ось як. Раз на тиждень садівник складав овочі у плетений кошик та залишав його біля воріт. Потім по нього приїжджав запряжений конякою візок. Якось Віллі пробрався до кошика між прутами, наївся досхочу зеленого гороху і міцно заснув. Він прокинувся …
Читати далі...
Якось їжачки пішли на прогулянку. Тато Їжак узяв під ручку маму, мама взяла за ручку Вероніку, а Вероніка взяла за ручку парасольку на випадок дощу та падіння ялинових шишок. Один Володька нічого не взяв і тинявся туди-сюди дорогою, не знаючи, чим би йому зайнятися. І тут їм зустрілися хом’яки. Тато …
Читати далі...
По один бік від їжачого будинку жили зайці, по другий – сім’я білок, з третього боку жили єноти, а з четвертого – була борсукова нора, яка стояла порожньою. Борсук любив тишу та самотність. І коли населення в лісі збільшилося, пішов у глиб хащі, подалі від усіх. І ось одного разу …
Читати далі...
Найпершими в лісі прокидалися птахи. Вони співали, розгойдуючись на гілках, а Ведмедикові здавалося, начебто самі дерева махають гілками й співають. — Я теж буду деревом! — сказав сам собі Ведмедик. І вийшов якось на світанку на галявину й узявся махати всіма чотирма лапами й співати. — Що це ти робиш, …
Читати далі...
Як ти думаєш, чому так дивується годинник і навіть хитає головою? Ну звичайно. Мами Кішки немає вдома, а Кошеня з блакитним бантиком таку гру влаштувало: все розкидало, все поперевертало. Прийшла мама Кішка, зітхнула: “Ой – йой!”, сумно похитала головою і тихо сказала: — Який ти в мене маленький, не вмієш …
Читати далі...
Стара бібліотечна миша вряди-годи ходила в гості до своїх двоюрідних сестер, що жили на високому горищі і мало тямили в земних справах. – Які ж бо ви невігласи,- казала миша своїм сумирним родичам.- Мабуть, і читати не вмієте. – Куди нам до тебе рівнятися,- зітхали сестри. – От чи їли …
Читати далі...
Один молодий рак так собі думав: «Чому всі мої родичі пересуваються задом уперед? Я хочу навчитися плавати вперед головою, як жаби, і, присягаюся своїм хвостом, таки навчусь». Отож почав він нишком вправлятися між камінням рідного струмка. Спочатку ці вправи дуже його втомлювали: то вдариться, то панцир розіб’є або клешнею на …
Читати далі...
У дірці в стіні, в кімнаті, в будинку, в провулку, в місті, в країні, у світі, у Всесвіті жила-була мишка на ім’я Еліс. Якось Еліс лежала на перинці, їла сир і спостерігала за павуком на стелі, який намагався перестрибнути з однієї балки на другу. Він висів на довгій нитці і …
Читати далі...
Жило на світлі гусенятко, на ім’я Вільям. Але мама кликала його завжди Віллі. – Пора гуляти, Віллі! – говорила йому мама. – Клич інших, га-га-га! Віллі дуже любив га-га-гакати, скликаючи всіх на прогулянку. – Га-га-га! Га-га-га! Га-га-га! Га-га-га! – співав він всю дорогу. Одного разу на прогулянці він зустрів кошеня. …
Читати далі...
Жив-був на світі коник, був він дуже пихатим і звали його Денді. Ще коли він був маленьким і тільки вчився стрибати разом з іншими кониками, він завжди стрибав вище всіх. Але вчитель завжди нагадував йому: – Денді, ти повинен вчитися не тільки великим стрибкам, але і маленьким. – Ні, – …
Читати далі...
— Олешку, олешку,— шелестить листям струнке деревце,— покуштуй червоної горобини. Зупинився олень, покуштував. — Гарна ти на вигляд, горобино, а гірка. Так мовив і далі побіг олень. Зажурилася горобина. А тут, бачить, на узлісся ведмідь вийшов. — Мишко, Мишко,— листям шелестить струнке деревце,— моєї горобини червоної покуштуй. Ведмідь теж покуштував. …
Читати далі...
Якось покликав ягуар оленя піти з ним у гості до одного приятеля — молочка попити. Олень погодився. Пішли вони, йдуть, раптом перешкода — ріка. Став ягуар оленя вмовляти: — Сміливіше, друже оленю, ріка неглибока! Олень заліз у воду — мало не потонув. А хитрий ягуар знайшов брід, перейшов навіть хвоста …
Читати далі...
Колись давно, дуже давно, коли ще звірі вміли говорити, забажав великий яґуар помститись на лисові за те, що з нього насміхався. Щоб дістати лиса в свої лапи, він придумав такі хитрощі: ліг у печері, розтягнувся, як довгий, і прикинувся, ніби неживий. — „Звірі перестануть мене боятись, — міркує собі, — …
Читати далі...Жив колись цар, повелитель всього живого на землі. Одного разу цей цар обклав всіх підданих податками і розіслав у всі кінці своїх володінь сотні збирачів. В перший день збирачі отримали податки з усіх людей, у другий – з усіх слонів, в третій – з усіх тигрів і так далі, поки …
Читати далі...
В ті далекі часи, коли життя на землі текло, як в казці, коли вовк дружив з ягням, а на полях дозрівали готові короваї хліба, – у дерев були ноги. Так, тоді дерева не стояли нерухомо, як зараз, а ходили, куди їм заманеться. Цілими днями блукали вони по полях і луках, …
Читати далі...
Вранці траву посріблила паморозь, і пронизливі осики, і весь ліс від сонця, що спалахнуло, став срібним і блакитним. – Бачиш, як гарно! — сказав Їжачкові Ведмедик. — А ходімо покажу, що влаштував на пагорбі Кріт. Вони підійшли до пагорба. — Дивись, — сказав Ведмедик. – Ну що це, га? Весь …
Читати далі...
Це був незвичайний осінній день! Було стільки синього неба, стільки вогняного листя, стільки сонця, що надвечір Ведмедик заплакав. – Ти чого? — спитав Їжачок. — Не знаю, — сказав Ведмедик. – Плакати хочеться. — Та ти подивися… — Я бачив, — сказав Ведмедик. — Тому й плачу. — Чого ж …
Читати далі...
Холодно і тихо стало в лісі. Заєць прислухався — жодного звуку. Лише осика на тому березі тремтіла останнім листям. Заєць спустився до річки. Річка повільно несла важку, темну воду. Заєць став стовпчиком і поворухнув вухами. – Холодно? — запитала Травинка. – Бр-р-р! – сказав Заєць. – Мені теж, – відповіла …
Читати далі...💡 Ви знаходитесь у розділі казки.