Жили-були два брати — Іванко і Володя. Так вони схожі один на одного – не відрізнити. Все в близнюків однакове — і одяг, і іграшки. І навіть песики. Якось пішли вони на луг метеликів ловити. Сачки взяли. І цуценят із собою покликали. Бачать — над лугом метелик летить. Красивий. Але …
Дивитись далі...
Пішли гуляти Жабеня, Курча, Мишеня, Мураха і Жучок. Прийшли на річку. – Давайте купатися! — сказало Жабенятко і стрибнуло у воду. — Ми не вміємо плавати, — сказали Курча, Мишеня, Мураха і Жучок. – Ква-ха-ха! Ква-ха-ха! — засміялося Жабеня. — На що ви здатні? — І так почало реготати — …
Дивитись далі...
Жив-був на столі у хлопчика Володі Олівець. Якось, коли Володя спав, на стіл залізло Мишеня. Побачило Олівець, схопило і потягло до себе в нірку. – Відпусти мене, будь ласка! — благав Олівець. — Ну, навіщо я тобі потрібен? Я дерев’яний, і мене не можна їсти. — Я тебе гризтиму! — …
Дивитись далі...
Одного літнього ранку народився край галявини чорний Жучок. Його поява вельми тзацікавила лісових мешканців. Першими зачудувались дзвіночки і ромашки. Адже він так безпомічно і лоскотно торкався їх стебелець! — Який малюсінький! — нахилялись дзвіночки додолу. — А кругленький! — усміхались ромашки. — Як сонечко! __ Добре, що я народився! — …
Дивитись далі...
Ведмідь та Заєць гуляли неподалік будинку. – Ведмедику, дивись! — раптом вигукнув Заєць і показав лапкою в небо. – Ого! – здивувався той. – Що це таке? У небі, погойдуючись, пливла загадкова куля. – Що це може бути? – задумливо промовив Заєць. Раптом куля похилилася на бік і швидко стала …
Дивитись далі...
Того дня у Чарівному лісі було досить вітряно. Ведмідь і Заєць стояли поруч на пагорбі, захоплені новою грою. Вони підкидали в повітря все, що їм траплялося, – листочки, травинки, гілочки, – і дивилися, як вітер забирає їх. Ведмедеві першому набридло це заняття, і він заявив: – Непогано б перекусити! У …
Дивитись далі...
Тепле ранкове сонечко пригрівало живіт Ведмедя, який солодко спав. Йому снився чудовий сон, в якому він знайшов цілу бочку малини. Але тільки Мишко простягнув лапи до малини, як сон перебив чийсь голосний крик. Ведмедеві довелося прокинутися, а йому цього так не хотілося! Але різкі та гучні вигуки продовжували порушувати тишу …
Дивитись далі...
Намалював хлопчик Володя Півня, а розфарбувати його забув. Пішов півень гуляти: — Що ти ходиш такий нерозмальований? – Здивувався Пес. Подивився Півень у воду. І правда — Пес правду каже. — Не журися, — сказав Пес, — йди до Фарб: вони тобі допоможуть. Прийшов Півень до Фарб і просить: – …
Дивитись далі...Під високою скелею, у куріні з листя та сухого гілля жив собі козлик. Жив і біди не знав, бо поряд дві копички сіна мав. Та одного дня набрів на той курінь волоцюга-вовк. – Що це в тебе на голові таке біле та блискуче? – спитав вовчисько козлика. – А це …
Дивитись далі...
Одного сонячного дня народилась на лісовій галявині Стежинка. Мабуть, її протоптав їжак, човгаючи маленькими лапками у травичці. Як тільки Стежка з’явилась на світ, вона відразу розплющила великі круглі очка і замилувалась. —Яка краса! Високі крислаті дуби ловили гілками-сачком сонечко, а берізка досягала найнижчим листочком коника-стрибунця у траві. Поважний клен… — …
Дивитись далі...
Жила собі мишка в норі під коморою. А коло комори, надворі, під великим каменем, жила собі жабка. Добре було мишці, добре було й жабці: мали вони що їсти, мали де спати, мали де побігати і погуляти. Одного разу ввечері, як верталася мишка з мамою своєю з проходу, зустріли вони жабку. …
Дивитись далі...
Тимко малював різних птахів і звірів. Оце лелека,— сказав він.— Бачиш, який у нього великий дзьоб і яка довга шия? — Бачу,—відповів я.— А навіщо? — Як це навіщо? — тоном тямущої людини, яка відчуває свою перевагу, зауважив Тимко.— Спробував би він, довгоногий, без отієї шиї і дзьоба щось з …
Дивитись далі...
Був собі автобус. — Ну і що? — скажеш ти.— Автобусів тисячі. Воно правда: у світі немало цікавіших речей. Та незвичайні пригоди трапились саме з простим приміським автобусом, до всього ще й не новим. Отож був собі веселий деренчливий автобусик з потертими сидіннями і припилюженими боками. Його колеса добре знали …
Дивитись далі...
Ту-тук! Ту-тук! Ту-тук! Серце шалено стукотить у грудях, мало не вискочить, а заєць мчить щодуху, аж вітер свистить у вухах. Донизу — що й світ обертом, далі під гору, під гору… От-от дожене хижий лис, от-от упіймає… Раптом шлях перетнуло глибоке провалля. Здавалось, це понад заячі сили, але рятунку не …
Дивитись далі...Якось раз забігла лисиця на смітник і знайшла там подерті чобітки. Засунула в них передні лапи і пішла лісом хизуватися. Побачив її вовк і питає: — Кума, де такі чобітки купила? — Та ніде не купила, сама пошила, — відповідає лисиця. — А мені не пошиєш? — Будь ласка. — …
Дивитись далі...Було так чи не було – жив-був один дроворуб, і був у нього осел. Щодня ганяв дроворуб осла в пустелю, навантажував його хмизом і колючками. Цілий день змушував його працювати, а ввечері кидав йому оберемок грубої соломи. Змучився осел від такої життя, і став він думати про те, як би …
Дивитись далі...Песець та заєць жили в одному чумі. Жили вони разом, а на полювання ходили порізно, кожен у свій бік. Песець якось спитав зайця: — Я не знаю, куди ти ходиш і на кого полюєш. Скажи мені, що ти їси? — Я їм траву, обгладжую гілки на кущиках, — відповів заєць …
Дивитись далі...Ось і весна прийшла. Сонце за край землі більше не ховається, небом котиться, з місяцем у хованки не грає, тепло набирає. Дерева сніговий одяг з себе струшують, гілки розправляють, стовбури випрямляють. А кучугури, навпаки, з кожним днем нижче стають, присадкуватими. Ось-ось зовсім розтануть і струмками потечуть. Прокинувся ведмідь у своєму …
Дивитись далі...Було це навесні. Паслися разом козел з малим козенятком. Скрізь ходили вони удвох, і старий вибирав для маленького видолинки з м’якою ранньою травою — баранячим вушком. Квіти її, мов цяточки снігу, біліли в рудому ще степу. Коли всю травичку поблизу вони вискубли, мовив тоді козел козеняткові: — Почекай мене тут, …
Дивитись далі...Прибіг одного разу заєць на берег озера: «Ой, яка вода тут спокійна та чиста…» Тільки-но зібрався було ковтнути, як раптом щось гримнуло, вода сплеснулась: – Чал! Буль… Це з дерева зірвалася айва і впала у воду. Заєць айви не бачив, тільки почув «чал!» і кинувся навтьоки. Біг і кричав: – …
Дивитись далі...Якось заєць найнявся на роботу до людини. Він товк ячмінь у ступі, варив чай, пас овець, виконував, все що накажуть. Так працював він три роки і одержав за свою роботу білу кізочку. Пішов він додому. Веде на мотузці білу кізочку і радіє: — От похвалить мене моя матінка, от затанцюють …
Дивитись далі...Сидів якось зайчик під кущем, а повз нього йшла череда овець. Попереду – козел. Затремтів зайчик: – О-о, які ж у козла роги страшні… Отару гнав пастух на рудому коні. Побачив заєць коня, ще дужче затремтів: – О-о, які ж у коня копита міцні… За отарою бігли вівчарки. – О-о, …
Дивитись далі...Жив був мірошник, і тримав він біля млина коня. Стільки поїздив мірошник на ньому, стільки вантажів перевіз, що залишилися від бідної худобини лише шкіра та кістки. Побачив мірошник, що кінь не годиться вже для роботи, підв’язав йому поводи до шиї і відпустив – іди, мовляв, куди очі дивляться. Пошкутильгав кінь …
Дивитись далі...
В далеких краях жила собі вдовиця. Малася бідно, бо окрім двох рук нічого в неї не було. Айбо важку працю з радістю переносила, бо тішив її син: він був прекрасний, якого на світі треба пошукати! Але, як каже приказка, красу сховати у мішок не можна. І розійшлася слава про красу …
Дивитись далі...
Повели чоловік з жінкою на базар продавати корову. От привели вони її, продали купцям та й почали збиратися додому. Гроші за корову жінка зав’язала у свою хустинку. Отак вони йдуть додому, а біля лісу побачили ворону. Чоловік каже до жінки: — Візьми її, може, вона поранена? Коли жінка підійшла до …
Дивитись далі...Жив собі бідний селянин, роботою якого була заготівля деревного вугілля. Цілими днями блукав чоловік у горах зі своїм вірним собакою, який ні на крок від нього не відходив, і з віслюком-трударем, що перевозив на спині мішки. Щоб зробити вугілля, селянин нарізав багато зелених полін, складав їх рядочками на купу, доки …
Дивитись далі...
– Одного вечора, – розпочав дядечко Римус, всадовивши маленького синочка пані Саллі собі на коліна та погладивши його по голівці, – Братик Опосум та Братик Єнот були задоволені, як ота лисиця, що потрапила до курника. – Чому, дядечку Римусе? – спитало хлоп’я. – Бо вони добряче попоїли, малий. Опосум напхався донесхочу …
Дивитись далі...
– У ті давні часі знайшовся ще один хитрун, який обдурив Братика Кролика, – почав дядечко Римус, за яким майже із побожним захопленням спостерігав маленький хлопчик. – Ти ж пам’ятаєш, що тоді тварини поводилися наче люди. Вони поралися в полі і, правду кажучи, час від часу навіть влаштовували барбекю – …
Дивитись далі...
Карліто був кроликом, який жив у лісі, над берегом маленького яру. Він не мав ані братів, ані сестер, і тому батьки розпещували його. Татко купував йому безліч іграшок, а матуся завжди називала його своїм “принцом”. Проблема була в тому, що Карліто вірив матусі. Коли зустрічав товаришів, спирався рукою на свій …
Дивитись далі...
Жили колись на світі три маленьких пухнастих котики, яких звали Том, Крихітка і Лапочка. Вони були дуже гарні і пухнасті. Понад усе вони любили гратися біля порогу будинку – стрибати й купатися в пилюці. Якось їхня мама – місіс Табіта Твітчит – чекала до себе гостей на чашечку чаю. Перед …
Дивитись далі...
