Ведмідь та Заєць гуляли неподалік будинку. – Ведмедику, дивись! — раптом вигукнув Заєць і показав лапкою в небо. – Ого! – здивувався той. – Що це таке? У небі, погойдуючись, пливла загадкова куля. – Що це може бути? – задумливо промовив Заєць. Раптом куля похилилася на бік і швидко стала …
Читати далі...
Того дня у Чарівному лісі було досить вітряно. Ведмідь і Заєць стояли поруч на пагорбі, захоплені новою грою. Вони підкидали в повітря все, що їм траплялося, – листочки, травинки, гілочки, – і дивилися, як вітер забирає їх. Ведмедеві першому набридло це заняття, і він заявив: – Непогано б перекусити! У …
Читати далі...
Ото погодка видалася! Здавалося, всі хмари на небі луснули і зливою виливаються на землю. В таку негоду Заєць-лицар і Ведмідь-ласун усамітнилися у своєму будиночку всередині дерева за цікавою товстою книгою, яку Ведмідь отримав у спадок від рідного дядька. Маленький Заєць читав її вголос, а Ведмідь слухав затамувавши подих. У книзі …
Читати далі...
Тепле ранкове сонечко пригрівало живіт Ведмедя, який солодко спав. Йому снився чудовий сон, в якому він знайшов цілу бочку малини. Але тільки Мишко простягнув лапи до малини, як сон перебив чийсь голосний крик. Ведмедеві довелося прокинутися, а йому цього так не хотілося! Але різкі та гучні вигуки продовжували порушувати тишу …
Читати далі...
Взяли хлопці в ліс плюшевого Ведмедика та й забули під ялинкою. «Не бійся, Ведмедику! – сказали зайченята. — У нас у лісі добре! «Капризний ведмедик! — проскрекотіла Сорока. — Нічого не їсть! «Де тут ведмедик?» — заревів хтось. І всі розбіглися. “Це не справжній ведмедик”, – сказала Ведмедиця. “Але шкода …
Читати далі...Під високою скелею, у куріні з листя та сухого гілля жив собі козлик. Жив і біди не знав, бо поряд дві копички сіна мав. Та одного дня набрів на той курінь волоцюга-вовк. – Що це в тебе на голові таке біле та блискуче? – спитав вовчисько козлика. – А це …
Читати далі...Ось і весна прийшла. Сонце за край землі більше не ховається, небом котиться, з місяцем у хованки не грає, тепло набирає. Дерева сніговий одяг з себе струшують, гілки розправляють, стовбури випрямляють. А кучугури, навпаки, з кожним днем нижче стають, присадкуватими. Ось-ось зовсім розтануть і струмками потечуть. Прокинувся ведмідь у своєму …
Читати далі...Жив був мірошник, і тримав він біля млина коня. Стільки поїздив мірошник на ньому, стільки вантажів перевіз, що залишилися від бідної худобини лише шкіра та кістки. Побачив мірошник, що кінь не годиться вже для роботи, підв’язав йому поводи до шиї і відпустив – іди, мовляв, куди очі дивляться. Пошкутильгав кінь …
Читати далі...
Якось уранці Ведмедик прокинувся й подумав: «У лісі багато зайців а мій друг Заєць — один. Треба його як-небудь назвати!» І взявся придумувати своєму другові ім’я. «Якщо я назву його ХВОСТИКОМ, — думав Ведмедик, — це буде не за правилами, бо в мене теж є хвостик… Якщо я назву його …
Читати далі...
Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка. А вже ж, мабуть, усі знаєте, що се за річ пасіка? Може, довідувались часом там меду, аж вам бджоли. а то й мед іншим знов часом? Ся пасіка була огороджена лісою з лози, і в огородь загородив козак аж сім високих, …
Читати далі...
Заєць сидів на березі струмка й дивився у воду. З води на нього дивився Інший Заєць, і коли Заєць ворушив вухами й кивав головою, Інший Заєць теж кивав головою й ворушив вухами. Надійшов Ведмедик. — Що ти робиш, Зайцю? — запитав він. — Хіба ти не бачиш? — здивувався Заєць. …
Читати далі...
Найпершими в лісі прокидалися птахи. Вони співали, розгойдуючись на гілках, а Ведмедикові здавалося, начебто самі дерева махають гілками й співають. — Я теж буду деревом! — сказав сам собі Ведмедик. І вийшов якось на світанку на галявину й узявся махати всіма чотирма лапами й співати. — Що це ти робиш, …
Читати далі...
Вранці траву посріблила паморозь, і пронизливі осики, і весь ліс від сонця, що спалахнуло, став срібним і блакитним. – Бачиш, як гарно! — сказав Їжачкові Ведмедик. — А ходімо покажу, що влаштував на пагорбі Кріт. Вони підійшли до пагорба. — Дивись, — сказав Ведмедик. – Ну що це, га? Весь …
Читати далі...
Це був незвичайний осінній день! Було стільки синього неба, стільки вогняного листя, стільки сонця, що надвечір Ведмедик заплакав. – Ти чого? — спитав Їжачок. — Не знаю, — сказав Ведмедик. – Плакати хочеться. — Та ти подивися… — Я бачив, — сказав Ведмедик. — Тому й плачу. — Чого ж …
Читати далі...
Холодно і тихо стало в лісі. Заєць прислухався — жодного звуку. Лише осика на тому березі тремтіла останнім листям. Заєць спустився до річки. Річка повільно несла важку, темну воду. Заєць став стовпчиком і поворухнув вухами. – Холодно? — запитала Травинка. – Бр-р-р! – сказав Заєць. – Мені теж, – відповіла …
Читати далі...
Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць. – Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто? — Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся. І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка. — Спершу застелимо ліжко, …
Читати далі...
Зранку падав сніг. Ведмедик сидів на узліссі на пеньку, задерши голову, рахував і злизував сніжинки, що впали на ніс. Сніжинки падали солодкі, пухнасті і, перш ніж опуститися, підводилися навшпиньки. Як це було весело! «Сьома»,— прошепотів Ведмедик і, помилувавшись, облизав ніс. Але сніжинки були зачаровані: вони не танули і продовжували залишатися …
Читати далі...
Якось із міського зоопарку втік Слон. Це така звична історія, що мені було б навіть ліньки її розповідати, якби Слон втік удень і пішов вулицями, заважаючи автобусам, тролейбусам, заходячи до магазинів і дивуючи перехожих. Звичайно ж, тут за ним ув’язався б натовп хлопчаків: хлопчаки б свистіли, а один із них …
Читати далі...
Весь передноворічний тиждень у полях вирувала завірюха. У лісі снігу намело стільки що ні Їжачок, ні Ослик, ні Ведмедик весь тиждень не могли вийти з дому. Перед Новим роком завірюха вщухла, і друзі зібралися в будинку у Їжачка. — Ось що,— сказав Ведмедик,— у нас немає ялинки. — Немає,— погодився …
Читати далі...
Був літній сонячний день. — Хочеш, я тобі щось покажу, — сказав Їжачок, коли вони з Ведмедиком вибігли на галявину. – А що? — спитав Ведмедик. — Ось дивись: це Ромашка. — Знаю, сказав Ведмедик. – Любить не любить! — І почав обривати пелюстки. — А це Волошка! – Сказав …
Читати далі...
Якось один добрий олень надумав вирушити в мандри. Попрощався зі своїми знайомими звірятами та й пішов світ за очі. Довго він блукав темними та великими лісами, коли раптом почув якийсь незнайомий голос, що благав про допомогу. Олень одразу озирнувся й помітив, що старезне дерево, зламавшись, упало на сірого вовка. – …
Читати далі...
Жив колись у лісі старий ведмідь. Настала зима, позамітало снігом стежки й дороги. Усі звірі поховалися в норах, тільки старий ведмідь не впав у сплячку, а голодний блукав по лісу, шукаючи поживи. Якось ведмідь після марних пошуків ліг та й заснув. І наснився йому, як голодній курці просо, гарний шмат …
Читати далі...
Надумав лис одружитись, але ніяк не міг знайти до вподоби нареченої: та надто велика, та мала, та дужа, а: дурна, а та занадто розумна, але слабосила. Довго шукав поки знайшов, нарешті, і серцю любу, і на ім’я гарну кішку. Ото й питає лис свою обраницю: – Кішечко, золотенька, чи будеш …
Читати далі...
Якось влітку пішли ведмідь та вовк в ліс погуляти. Почув ведмідь прекрасний спів якогось птаха і каже: – Братику-вовк, що це за птах, який так прекрасно співає? – Тихше! Це король всіх птахів, – сказав вовк, – перед ним ми повинні схилятися. А то був корольок. – Якщо це так …
Читати далі...Жила-була на світі маленька дівчинка, яку звали Ліза. Вона жила разом зі своїми татом і мамою в невеликому червоному будиночку в Делекарліі в Швеції. Мама пошила їй чудове помаранчеве платтячко. Ліза носила його разом з фартушком в червону смужку, маленьким червоним капелюшком і блакитним шарфиком. А тато подарував їй чудові …
Читати далі...У школі лісовій
За спільну парту сіли
Руденьке Ведмежа
І Зайченятко сіре.
Завдання їм
Однакове дали…
Жила собі стара бабуся, і мала вона котика. Одного разу пішли вони віники різати. Нагнула бабуся берізку, а з неї і впав листочок – та прямо котикові на хвостик. Котик і заверещав: – Бабусю, бабусю, небо валиться – я тікатиму! – Не тікай, котику, нічого не валиться. Ще один листочок …
Читати далі...
Стояла холодна ніч. У дорожній кареті було зовсім темно. Коли подорожній сів, то не помітив там ще одного пасажира. Довго вони їхали мовчки. Нарешті подорожній заговорив: — Ну й холод! Так і пробирає до кісток, брр… — Ррр… — піддакнув нічний пасажир. — А кожух на вас добрячий! Мабуть, добре …
Читати далі...
Жив собі чоловік у крайній хаті на селі, аж під самісіньким лісом. А у лісі жив ведмідь, який щоосені ладнав собі житло — барліг — і залягав у ньому на всю зиму, лежав собі там та лапу смоктав. А чоловік весну, літо та осінь працював, а взимку кашу їв і …
Читати далі...
Була собі лисиця. Набридло їй на старості самій про себе турбуватися, от прийшла вона до ведмедя й проситься у квартирантки: — Впусти мене, Михаиле Потаповичу, я, лисиця старенька, вчена, місця займу небагато, не об’їм, не обіп’ю тебе, лише після тебе кісточки обгризу. Ведмідь, не довго думаючи, погодився. Перейшла лисиця жити …
Читати далі...
