Заєць сидів на березі струмка й дивився у воду. З води на нього дивився Інший Заєць, і коли Заєць ворушив вухами й кивав головою, Інший Заєць теж кивав головою й ворушив вухами. Надійшов Ведмедик. — Що ти робиш, Зайцю? — запитав він. — Хіба ти не бачиш? — здивувався Заєць. …
Читати далі...
Холодно і тихо стало в лісі. Заєць прислухався — жодного звуку. Лише осика на тому березі тремтіла останнім листям. Заєць спустився до річки. Річка повільно несла важку, темну воду. Заєць став стовпчиком і поворухнув вухами. – Холодно? — запитала Травинка. – Бр-р-р! – сказав Заєць. – Мені теж, – відповіла …
Читати далі...
Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць. – Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто? — Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся. І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка. — Спершу застелимо ліжко, …
Читати далі...
Зранку заєць як вийшов із дому, так і загубився у неосяжній красі осіннього лісу. «Давно вже час снігу впасти, — думав Заєць. — А ліс стоїть теплий та живий». Зустрів Заєць Лісову Мишу. – Гуляєш? – сказав Заєць. – Дихаю, – сказала Мишка. — Надихатись не можу. — Може, зима …
Читати далі...
От якось тигр вийшов погуляти. Коли бачить — заєць сидить на дереві й ласує медом з бджолиного вулика. Тигр підкрався, став під деревом та як гарикне: — Ага! Ось ти, голубчику, де! Довго я тебе шукав! Зараз же мені злазь, а то гірше буде! Глянув заєць — аж тигр лихим …
Читати далі...У школі лісовій
За спільну парту сіли
Руденьке Ведмежа
І Зайченятко сіре.
Завдання їм
Однакове дали…
Зайчик стояв біля дверей і не знав, що робити. Його мама застудилася, і він хотів купити їй меду, адже найкращі ліки від застуди — чай з медом. Хоч зайчик був ще зовсім маленький, але він знав, що відходити від свого дому не можна, бо ще, не дай Боже, заблукаєш або …
Читати далі...
Вийшов зайчик уночі, поглядає сторожко: чи не видно десь сичів — заячого ворога… Ось із лісу скік та скік, пострибає ловко він — на городі зайчик звик ласувать морковкою. Ще й капусту—хрум та хрум зубчиками гострими… А очицями навкруг поглядає з острахом. Тільки що це там в траві? Зайчик скинувсь …
Читати далі...
А й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім. Якось ішов лісом Дід Мороз. Нечутно, по м’якому, наче вата, сніжку. Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче. Дідусеві жаль стало зайчика. Підійшов …
Читати далі...
Була у старої вовчиці хатка в лісі. В дуплі сторічного дуба вона влаштувала кімнатку, встелила її мохом. На моху ніжилися троє вовченяток. Вони боролися, кусалися і час від часу поглядали в віконечко чи не йде їхня мама. З ранку до вечора стара вовчиця нишпорила лісом або сторожувала біля кошари, в …
Читати далі...
Було у зайчихи двоє зайченят. Одного звали Срібний Вус, а другого – Безхвостий Лев. Якось надумав було Срібний Вус перескочити лісовий струмочок, та й впав у воду. – Ага, попався, стрибунчику! – закричала одна рибка з червоним хвостиком і широко роззявила рота. У того душа в п’яти сховалася від страху, …
Читати далі...
Жив собі в полі сіренький зайчик, і жила там лисичка-сестричка. От коли вдарили приморозки, зайчик почав линяти, а коли настала зима холодна із завірюхою та сніговими кучугурами, зайчик від холоду зовсім побілів, і надумав він собі хатку збудувати: наносив бересту й давай складати хатину. Побачила це лисиця та й каже: …
Читати далі...
Стрибайчик стежкою лісною Плигав поволі — стриб та стриб! І раптом бачить: під сосною Сидить великий білий гриб. — Диви! Грибок! Ну й чудасія! Адже ж учора випав сніг… Моя матуся так зрадіє І нам спече грибний пиріг! Зірвав він гриб — та й знов стрибати, Не оглядаючись кругом, Аби …
Читати далі...
Уночі зайці погризли кору молодих яблуньок. Вранці тато вийшов надвір і зразу побачив світлі плями на тонких яблуневих стовбурцях. І навкруги на снігу заячі сліди. — Я їм дам, — сказав тато і пішов купувати набої до мисливської рушниці. Він був добрим мисливцем, і тепер йому випала нагода пополювати. Приніс …
Читати далі...
Був собі в однім лісі Медвідь, та такий дужий та лютий, що не приведи господи! Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибле: одно з’їсть, а десятеро й так покине, тільки дармо життя збавить. Ліс був великий, і звірини в нім багато, та проте страх пішов на …
Читати далі...
На узліссі, примостившись на пеньку, сиділо жабеня Плиг-Скок і малювало пензликом на полотні метелика, який погойдувався на ромашці. Малювало і співало. Почуло пісеньку жабеняти Зайченятко, визирнуло з-за березки і вибігло на узлісся. Висунув з кущів мордочку Ведмедик — і теж зашкутильгав до жабки. – Як гарно! — зітхнув Ведмедик, глянувши …
Читати далі...
Тато Зайчик витер лапкою вуса, відклав набік шматочок капустяного качана й промовив, повернувшись до своїх зайченят, що гарнесенько посідали навколо нього на задніх лапках: — Так-от, дітки. Ви тепер вже повиростали. Знаєте ви увесь наш заячий звичай, маєте прудкі, міцні ноги й теплі кожушки, на які так нарікали влітку. То …
Читати далі...
Колись, давним-давно, росли величезні ліси заячого холодку. І селилися в них зайці гамірливими селами й селищами. Тепер же заячий холодок лиш подекуди в лісі. Під гіллястими кучерявими деревцями зайці люблять спочивати і вести довгі розмови про життя-буття. Хтозна, звідкіля приблудився до Золотого бору капловухий Заєць. І такий же задавака та …
Читати далі...
Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітерець з яру повіває. Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить: — Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще Сонечка чекати. Шкода стало Місяцеві Зайчика, він і говорить: …
Читати далі...
В одному лісі на високому дереві у дуплі жила білочка. А внизу під деревом ріс густий-прегустий кущ, у якому зайчик збудував собі хатку. Білочка зранку вставала, чепурилася і починала готувати сніданок. Вона чистила горішки, лущила насіння, а шкаралупу і порожні шишки кидала вниз — просто на зайчикову хатку. Але та …
Читати далі...
Жила собі у карпатському лісі рись. Вона була дуже гарна: мала шовковисте хутро, на вухах довгі китички. А очі — блискучі, зелені. Вона росла разом із лісовими звірятами, лазила з білочками по деревах, плавала з рибками у воді. І всі ласкаво звали її рисеням. Одного разу опівдні рисеня і зайченята …
Читати далі...
Жило-було собі зайченя. Воно мешкало не в лісі, а в невеликому чагарнику. Зелений яворовий кущ був для нього і домівкою, і схованкою від сердитих собак, що час від часу гавкали десь поблизу. А густа тернина навколо робила його хатку непомітною для чужих очей і майже неприступною. Зайченя жило саме. Зла …
Читати далі...
Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже: – Де б це глечика поставити? – Постав, стара, під кущем. Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. Аж біжить …
Читати далі...
Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от стала її ніч застигати. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась звичайненько та й каже: – Добривечір, люди добрі! – Дай боже здоров’ячка. – Пустіть переночувати! – Ой лисичко-сестричко, у нас хатка маленька,– ніде буде тобі лягти. – Дарма, …
Читати далі...
Був собі їжак. Якось вийшов він раненько з своєї домівки подивитися на білий світ. Вийшов та й каже сам до себе: – А піду лишень у поле – подивлюся, як там моя морква та буряки. Та й пішов.
Читати далі...
Були собі дід та баба. І такі вони були бідні, що аж жах. От баба і каже діду: – Зроби мені, діду, солом’яного бичка й осмоли його смолою. – Та навіщо тобі той бичок здався? – Зроби, кажу! Я вже знаю навіщо. Робити нічого. Зробив дід солом’яного бичка й осмолив …
Читати далі...
Жив у нашому селі газда, який мав одного-єдиного сина. Але той син не тішив свого ненька, бо був великим дурнем, ліньтюхом. Спав би день і ніч, а їв би лише добренького і масненького. Не хотів знати більше ні про що. Коли дурень підріс, газда не знав, що з ним робити, …
Читати далі...
Вийшов заєць з нори і подавсь добувать собі корму. Пробіг з гони місця, дивиться – біжить до нього вовк. Остановивсь, озирнувсь кругом – нема нікого. Заєць тоді почав щипать травку. Не довелося біднязі десять раз щипнуть трави, дивиться – підкра-дається до нього лисиця. Заєць знов пустивсь тікати без оглядки. …
Читати далі...
Як раз вовк з зайцем покумалися. Приятелями були. Але якось так трапилося, що вовк пару днів не міг нічого вполювати, голодний такий, що аж зубами дзвонить. Прибіг він до кума, нібито до зайця, та й каже: – Ну, куме, що було межи нами, то було, але тепер прощайся зі
Читати далі...
Вийшов чоловік на поле, дивиться, а то сидить заєць. Він зайшов його потиха та й того зайця злапав. Приніс додому та й гострить ніж. А заєць каже: — На кого ти той ножик гостриш?
Читати далі...💡 Ви знаходитесь у розділі казки.