Побачив чоловік зайця та й посміявся, що ніякого звіра він зроду не міг піймати, бо всіх боїться. Розсердився куций та й питає: — А що тобі, чоловіче, найстрашнішим здається? От чоловік і каже: — Лев! — Ну, так я тобі його піймаю! — сказав заєць та й подався у степ. …
Дивитись далі...
Йшов Їжачок додому. Дорогою наздогнав його Заєць, і пішли вони разом. Удвох дорога вдвічі коротша. До дому далеко – йдуть, розмовляють. А поперек дороги палиця лежала. За розмовою Заєць її не помітив — зашпортався, мало не впав. — Ах, ти!.. — розсердився Заєць. Підчипів палицю ногою, і вона далеко вбік …
Дивитись далі...
Ведмідь та Заєць гуляли неподалік будинку. – Ведмедику, дивись! — раптом вигукнув Заєць і показав лапкою в небо. – Ого! – здивувався той. – Що це таке? У небі, погойдуючись, пливла загадкова куля. – Що це може бути? – задумливо промовив Заєць. Раптом куля похилилася на бік і швидко стала …
Дивитись далі...
Того дня у Чарівному лісі було досить вітряно. Ведмідь і Заєць стояли поруч на пагорбі, захоплені новою грою. Вони підкидали в повітря все, що їм траплялося, – листочки, травинки, гілочки, – і дивилися, як вітер забирає їх. Ведмедеві першому набридло це заняття, і він заявив: – Непогано б перекусити! У …
Дивитись далі...
Ото погодка видалася! Здавалося, всі хмари на небі луснули і зливою виливаються на землю. В таку негоду Заєць-лицар і Ведмідь-ласун усамітнилися у своєму будиночку всередині дерева за цікавою товстою книгою, яку Ведмідь отримав у спадок від рідного дядька. Маленький Заєць читав її вголос, а Ведмідь слухав затамувавши подих. У книзі …
Дивитись далі...
Тепле ранкове сонечко пригрівало живіт Ведмедя, який солодко спав. Йому снився чудовий сон, в якому він знайшов цілу бочку малини. Але тільки Мишко простягнув лапи до малини, як сон перебив чийсь голосний крик. Ведмедеві довелося прокинутися, а йому цього так не хотілося! Але різкі та гучні вигуки продовжували порушувати тишу …
Дивитись далі...
Ту-тук! Ту-тук! Ту-тук! Серце шалено стукотить у грудях, мало не вискочить, а заєць мчить щодуху, аж вітер свистить у вухах. Донизу — що й світ обертом, далі під гору, під гору… От-от дожене хижий лис, от-от упіймає… Раптом шлях перетнуло глибоке провалля. Здавалось, це понад заячі сили, але рятунку не …
Дивитись далі...Песець та заєць жили в одному чумі. Жили вони разом, а на полювання ходили порізно, кожен у свій бік. Песець якось спитав зайця: — Я не знаю, куди ти ходиш і на кого полюєш. Скажи мені, що ти їси? — Я їм траву, обгладжую гілки на кущиках, — відповів заєць …
Дивитись далі...Ось і весна прийшла. Сонце за край землі більше не ховається, небом котиться, з місяцем у хованки не грає, тепло набирає. Дерева сніговий одяг з себе струшують, гілки розправляють, стовбури випрямляють. А кучугури, навпаки, з кожним днем нижче стають, присадкуватими. Ось-ось зовсім розтануть і струмками потечуть. Прокинувся ведмідь у своєму …
Дивитись далі...Прибіг одного разу заєць на берег озера: «Ой, яка вода тут спокійна та чиста…» Тільки-но зібрався було ковтнути, як раптом щось гримнуло, вода сплеснулась: – Чал! Буль… Це з дерева зірвалася айва і впала у воду. Заєць айви не бачив, тільки почув «чал!» і кинувся навтьоки. Біг і кричав: – …
Дивитись далі...Якось заєць найнявся на роботу до людини. Він товк ячмінь у ступі, варив чай, пас овець, виконував, все що накажуть. Так працював він три роки і одержав за свою роботу білу кізочку. Пішов він додому. Веде на мотузці білу кізочку і радіє: — От похвалить мене моя матінка, от затанцюють …
Дивитись далі...Сидів якось зайчик під кущем, а повз нього йшла череда овець. Попереду – козел. Затремтів зайчик: – О-о, які ж у козла роги страшні… Отару гнав пастух на рудому коні. Побачив заєць коня, ще дужче затремтів: – О-о, які ж у коня копита міцні… За отарою бігли вівчарки. – О-о, …
Дивитись далі...
Ніколи досі з Їжачком не траплялося такого. Ніколи досі йому не хотілося співати й веселитися без причини. А ось тепер, коли настав місяць травень, він цілими днями співав і веселився, і якщо хто-небудь у нього запитував, чому він співає й веселиться, Їжачок лише посміхався й починав співати ще голосніше. — …
Дивитись далі...
Якось уранці Ведмедик прокинувся й подумав: «У лісі багато зайців а мій друг Заєць — один. Треба його як-небудь назвати!» І взявся придумувати своєму другові ім’я. «Якщо я назву його ХВОСТИКОМ, — думав Ведмедик, — це буде не за правилами, бо в мене теж є хвостик… Якщо я назву його …
Дивитись далі...
Заєць сидів на березі струмка й дивився у воду. З води на нього дивився Інший Заєць, і коли Заєць ворушив вухами й кивав головою, Інший Заєць теж кивав головою й ворушив вухами. Надійшов Ведмедик. — Що ти робиш, Зайцю? — запитав він. — Хіба ти не бачиш? — здивувався Заєць. …
Дивитись далі...
Холодно і тихо стало в лісі. Заєць прислухався — жодного звуку. Лише осика на тому березі тремтіла останнім листям. Заєць спустився до річки. Річка повільно несла важку, темну воду. Заєць став стовпчиком і поворухнув вухами. – Холодно? — запитала Травинка. – Бр-р-р! – сказав Заєць. – Мені теж, – відповіла …
Дивитись далі...
Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць. – Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто? — Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся. І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка. — Спершу застелимо ліжко, …
Дивитись далі...
Зранку заєць як вийшов із дому, так і загубився у неосяжній красі осіннього лісу. «Давно вже час снігу впасти, — думав Заєць. — А ліс стоїть теплий та живий». Зустрів Заєць Лісову Мишу. – Гуляєш? – сказав Заєць. – Дихаю, – сказала Мишка. — Надихатись не можу. — Може, зима …
Дивитись далі...
От якось тигр вийшов погуляти. Коли бачить — заєць сидить на дереві й ласує медом з бджолиного вулика. Тигр підкрався, став під деревом та як гарикне: — Ага! Ось ти, голубчику, де! Довго я тебе шукав! Зараз же мені злазь, а то гірше буде! Глянув заєць — аж тигр лихим …
Дивитись далі...У школі лісовій
За спільну парту сіли
Руденьке Ведмежа
І Зайченятко сіре.
Завдання їм
Однакове дали…
Зайчик стояв біля дверей і не знав, що робити. Його мама застудилася, і він хотів купити їй меду, адже найкращі ліки від застуди — чай з медом. Хоч зайчик був ще зовсім маленький, але він знав, що відходити від свого дому не можна, бо ще, не дай Боже, заблукаєш або …
Дивитись далі...
Вийшов зайчик уночі, поглядає сторожко: чи не видно десь сичів — заячого ворога… Ось із лісу скік та скік, пострибає ловко він — на городі зайчик звик ласувать морковкою. Ще й капусту—хрум та хрум зубчиками гострими… А очицями навкруг поглядає з острахом. Тільки що це там в траві? Зайчик скинувсь …
Дивитись далі...
А й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім. Якось ішов лісом Дід Мороз. Нечутно, по м’якому, наче вата, сніжку. Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче. Дідусеві жаль стало зайчика. Підійшов …
Дивитись далі...
Була у старої вовчиці хатка в лісі. В дуплі сторічного дуба вона влаштувала кімнатку, встелила її мохом. На моху ніжилися троє вовченяток. Вони боролися, кусалися і час від часу поглядали в віконечко чи не йде їхня мама. З ранку до вечора стара вовчиця нишпорила лісом або сторожувала біля кошари, в …
Дивитись далі...
Було у зайчихи двоє зайченят. Одного звали Срібний Вус, а другого – Безхвостий Лев. Якось надумав було Срібний Вус перескочити лісовий струмочок, та й впав у воду. – Ага, попався, стрибунчику! – закричала одна рибка з червоним хвостиком і широко роззявила рота. У того душа в п’яти сховалася від страху, …
Дивитись далі...
Жив собі в полі сіренький зайчик, і жила там лисичка-сестричка. От коли вдарили приморозки, зайчик почав линяти, а коли настала зима холодна із завірюхою та сніговими кучугурами, зайчик від холоду зовсім побілів, і надумав він собі хатку збудувати: наносив бересту й давай складати хатину. Побачила це лисиця та й каже: …
Дивитись далі...
Стрибайчик стежкою лісною Плигав поволі — стриб та стриб! І раптом бачить: під сосною Сидить великий білий гриб. — Диви! Грибок! Ну й чудасія! Адже ж учора випав сніг… Моя матуся так зрадіє І нам спече грибний пиріг! Зірвав він гриб — та й знов стрибати, Не оглядаючись кругом, Аби …
Дивитись далі...
Уночі зайці погризли кору молодих яблуньок. Вранці тато вийшов надвір і зразу побачив світлі плями на тонких яблуневих стовбурцях. І навкруги на снігу заячі сліди. — Я їм дам, — сказав тато і пішов купувати набої до мисливської рушниці. Він був добрим мисливцем, і тепер йому випала нагода пополювати. Приніс …
Дивитись далі...
Був собі в однім лісі Медвідь, та такий дужий та лютий, що не приведи господи! Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибле: одно з’їсть, а десятеро й так покине, тільки дармо життя збавить. Ліс був великий, і звірини в нім багато, та проте страх пішов на …
Дивитись далі...
На узліссі, примостившись на пеньку, сиділо жабеня Плиг-Скок і малювало пензликом на полотні метелика, який погойдувався на ромашці. Малювало і співало. Почуло пісеньку жабеняти Зайченятко, визирнуло з-за березки і вибігло на узлісся. Висунув з кущів мордочку Ведмедик — і теж зашкутильгав до жабки. – Як гарно! — зітхнув Ведмедик, глянувши …
Дивитись далі...
