У далекій північній країні, де гори вкриті вічним снігом, а зорі виблискують, ніби алмази, жила Королева Сніжинок. Вона була найгарнішою серед усіх сніжних істот, але її серце було холодним, як крига, бо у цьому світі любов і тепло були забуті. Королева сиділа на троні з льоду у своєму палаці, що …
Дивитись далі...
У високих небесах, у самому серці Зимового Царства, жила маленька сніжинка на ім’я Лія. Вона була незвичайною: замість звичних шести променів її кришталева форма мала щось схоже на зірку, яка завжди світилася всередині неї ніжним сріблястим світлом. Одного зимового дня, коли інші сніжинки радісно кружляли в морозному танці, Лія замислилася: …
Дивитись далі...
У великому, дрімучому лісі, далеко на півночі Фінляндії, росли поруч дві величезні сосни. Вони були такі старі, такі старі, що ніхто — навіть синій мох — не міг пригадати, чи були вони колись молодими, тонкими сосонками. Звідусюди було видко їхні темні верхів’я, що високо здіймалися над лісовими хащами. Навесні серед …
Дивитись далі...
— Олешку, олешку,— шелестить листям струнке деревце,— покуштуй червоної горобини. Зупинився олень, покуштував. — Гарна ти на вигляд, горобино, а гірка. Так мовив і далі побіг олень. Зажурилася горобина. А тут, бачить, на узлісся ведмідь вийшов. — Мишко, Мишко,— листям шелестить струнке деревце,— моєї горобини червоної покуштуй. Ведмідь теж покуштував. …
Дивитись далі...
Сніжинка народилася високо в небі у великій волохатій хмарі. — Бабуню хмаро, – мовила вона. – Чому ми так далеко від землі? — Щоб першими побачити, як з холодних висот надходить зима, – лагідно пояснила хмара. — Бабуню хмаро, а навіщо нам стрічати зиму? — Щоб землю вкрити білою ковдрою, …
Дивитись далі...
Зранку падав сніг. Ведмедик сидів на узліссі на пеньку, задерши голову, рахував і злизував сніжинки, що впали на ніс. Сніжинки падали солодкі, пухнасті і, перш ніж опуститися, підводилися навшпиньки. Як це було весело! «Сьома»,— прошепотів Ведмедик і, помилувавшись, облизав ніс. Але сніжинки були зачаровані: вони не танули і продовжували залишатися …
Дивитись далі...
Була зима. Стояли такі морози, що Їжачок кілька днів не виходив зі своєї хатинки, палив у печі і дивився у вікно. Мороз прикрасив віконце різними візерунками, і Їжачку час від часу доводилося залазити на підвіконня дихати і терти лапкою замерзле скло. «Ось — казав він, знову побачивши ялинку, пеньок і …
Дивитись далі...
Ого, які кучугури намела завірюха? Усі пеньки засипало снігом. Сосни глухо рипіли і розгойдувалися від вітру, і тільки трудівник — дятел довбав і довбав десь угорі, ніби хотів продовбати низькі хмари і побачити сонце. Їжачок сидів у себе вдома біля пічки і вже не вірив, що колись прийде весна. «Швидше …
Дивитись далі...
Весь передноворічний тиждень у полях вирувала завірюха. У лісі снігу намело стільки що ні Їжачок, ні Ослик, ні Ведмедик весь тиждень не могли вийти з дому. Перед Новим роком завірюха вщухла, і друзі зібралися в будинку у Їжачка. — Ось що,— сказав Ведмедик,— у нас немає ялинки. — Немає,— погодився …
Дивитись далі...
Там, де синіє Говерла, Карпатські гори найсуворіші. На всі боки стримлять верхи — безлюдні, дикі, неприступні. Смереки на них не ростуть, а ті, що стоять ген нижче, однобокі й обшмульгані вітром. І раптом коло самої Говерли, серед непрохідних ялівців — будинок. Так-так, мурований, під червоним черепичним дахом. Хмари переволочують через …
Дивитись далі...
Колись давно, у Ґудзи-країні ніколи не було снігу. Друзі, ви ж знаєте, що то за така країна, Ґудзи-країна? Так, правильно, там живе фея загублених ґудзиків Ґудзи-мудзи. І, безперечно, що у тій країні все з ґудзиків: і квіти, і дерева, і, навіть Сонечко – то величезний яскравий та блискучий жовтий ґудзик. …
Дивитись далі...
Снігова Хмаринка, звичайнісінька хмаринка: біленька, пухнаста та весела. Від хмаринки дощової відрізняється тим, що сипле на землю сніжок, а не льє дощиком. А головне, на сніговій Хмаринці живуть її подружки біленька Мишка та біленька Павучиха. Вони товаришують дуже давно й живуть у злагоді. З ранку Хмаринка обов’язково пролітає над будиночком …
Дивитись далі...
Маленька Сніжинка – надзвичайно мила й гарненька фея, що живе в сніжно-білому замку в найбілосніжнішій у світі країні. А знаходиться та країна серед величезних і холодних крижин. Проте Сніжинка – фея, що не боїться холоднечі, навіть навпаки – укриває Землю снігом. У такій нелегкій справі допомагають їй Сніговий Слон і …
Дивитись далі...
– Тихіше, друзі! Бачите, насупилося небо, вкрилося кудлатими сірими хмарами, а змерзла Земля вже відчуває дихання Зимовира. – А хто це, Зимовир? – пошепки питають діти. – Вмощуйтеся і сидіть тихенько, а я вам розповім. Зимовир – то велетенський білий звір, такий велетенський, що, мабуть, більший за найбільшу гору. На …
Дивитись далі...
На вулиці випав перший сніг. Зраділи санчата на четвертому поверсі висотного будинку, відв’язалися од балкона і стрибнули на сніг. І снігу повно, і гора гарна, а санчатам не катається. Прибіг хлопчик. Побачив свої санчата на снігу. Зрадів. На гору витягнув. Спустився вниз — раз, вдруге… Покинув санчата. І хлопчикові не …
Дивитись далі...
Сніг випав несподівано. Лапатий-прелапатий. Три дні йшов, а потім перестав. Заясніло сонце, ось-ось відлига струмочками задзюрчить… Та морози перемогли. Вночі знов пороша все легенько притрусила, і школярі йшли до учбового корпусу незайманою сніговою ковдрою, слідами мережили її білизну. По обіді, відпочивши, вийшли гуртом на прогулянку. Невже до лісу? Дітям не …
Дивитись далі...
Миша дбайлива і миша лінива Було дві миші, і одна ся настарала їсти на зиму, а друга нич. А воно і днесь так є, що не тому речено, кому печено, хіба тому, хто з’їсть. І тоті миші одна другій мовить: — Що ж, сестричко, ци зладилася на зиму? — Та …
Дивитись далі...
— Посуньтеся, сестрички,— сказала молоденька сосонка і розправила свої віти. Вона сказала це ласкаво й привітно, їй було приємно, що кожної весни на ній виростають світлозслені молоді пагінці, ніби свічечок хтось понаставляв. Але сестри-сосни, що росли навколо, незадоволено забурмотіли: — Ну, от іще. Нам і самим місця мало. І чого …
Дивитись далі...
Жила на світі одна жінка, і було в неї дві дочки: одна рідна, а друга — пасербиця. Свою дочку вона любила без тями, а на пасербицю й дивитися не могла, а все через те, що Марушка була вродливіша, ніж її Голена. Добра Марушка навіть не здогадувалась про свою красу, отож …
Дивитись далі...
Одного разу вийшов їжак з свої нори подивитися на божий світ. Було то так під осінній час, у неділю. І що він собі погадав: «Піду я у поле роздивитися, як виглядає гречка і пшениця!» І пішов. Задумав собі: «Аби коротшою дорогою іти, то піду навправець». Але поза корчем здибав його …
Дивитись далі...
Була собі мати й мала дві дочки: одну рідну, а другу пасербицю. Свою ж вона любила, а на пасербицю й дивитися не могла, і все через те, що Марушка була краща за її Голену. Марушка не здогадувалась про свою красу й не знала, чого мати так сердиться, ледве на неї …
Дивитись далі...
