У Країні Зелених Луків жив веселий народ-співець. Він ростив хліб і співав пісні. У кожного була маленька сопілка. Та ось у Країну Зелених Луків звідкись прийшов Живоїд — Ненавидник Радості. Як тільки хто заспіває чи заграє на сопілці, він підкрадається ззаду, хапає пісню — і в рот. То й назвали …
Дивитись далі...
Павлик почав писати в новому зошиті, бо старий закінчився. Він подумав: «Писатиму так, щоб самі п’ятірки в мене були. Тато працює шофером, він поїхав дуже далеко, повернеться нескоро. Приїде й скаже: «Давай зошит, подивлюсь, як ти вчишся». А на той час зошит буде вже списаний, в ньому будуть самі п’ятірки». …
Дивитись далі...
У полі працювали Віл і Садівник. Віл, запряжений в плуг, орав поле. Повільно сунув він по землі — тягнути було нелегко. Та Віл звик коритися господареві. Він знав: як тільки стане, то господар боляче вперіщить його батогом та ще й сіна дасть менше увечері. А Садівник скопав невелику кам’янисту грядочку, …
Дивитись далі...
Летіли собі Ластівка й Горобець та й зустрілися. Ластівка й каже: — Я швидше літаю. Та й полетіла високо-високо, аж де хмари. Повернулась на землю, а Горобець каже: — Ти вмієш високо літати, а я вмію по землі стрибати, а ти не вмієш. Ластівка спробувала й собі стрибати, але нічого …
Дивитись далі...
Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього доторкнулось щось тепле і лагідне. Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер. — Годі спати,— зашепотів …
Дивитись далі...
Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку. Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мружиться, крекче, гріється на сонечку. – Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз його Їжак. – Добре, – відповідає байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі …
Дивитись далі...
Вирізав батько Юркові коника з дерева. Та такого гарячого, баского. Б’є копитами коник, ось-ось поскаче. Поставив Юрко його на вікно й ліг спати. Коли це бачить: підняв коник голову, затремтіла вогняна грива. Зіскочив з вікна Вогнегривий і пострибав по долівці. Прокинувся Юрко, а коник знов на вікні стоїть. Підійшов хлопчик. …
Дивитись далі...
Ясної сонячної днини маленька дівчинка вийшла погратися на зелену галявину. Раптом вона почула плач. Прислухалася дівчинка і зрозуміла, що плач доноситься десь з-під каменю, що лежить обабіч галявини. Камінь був невеликий, як голова кролика, але дуже твердий. Підійшла дівчинка до каменя і запитує: – Хто там плаче під каменем? – …
Дивитись далі...
Був собі Дідусь. Було йому вже сто років. От дізналася Смерть, що живе такий старий-старесенький Дідусь, прийшла до нього й каже: – Час уже помирати, Дідусю. – Дай приготуватися, – відповідає Дідусь. – Добре, – каже Смерть. – Скільки тобі часу треба на те? – Три дні, – каже Дідусь. …
Дивитись далі...
В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, …
Дивитись далі...
Юрко готував домашнє завдання з граматики. Він переписав кілька речень. Треба було ще підкреслити іменники, але Юрко поспішав. Він швиденько згорнув зошит і побіг до хлопців грати в м’яча. Увечері батько перевірив зошити й помітив, що там не все гаразд. – Чого ж ти не закінчив роботи? – питає сина. …
Дивитись далі...
У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню. А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів. …
Дивитись далі...
На грядочці виросла гарна квітка жоржини. Біла, як мармур, духмяна. Літають над нею бджоли й джмелі, беруть нектар. У квітці сорок дві пелюстки. І ось одна з них загордилася: – Я найкраща. Без мене і квітка не квітка. Я найголовніша. Ось візьму й піду – що мені? Напружилася, вилізла з …
Дивитись далі...
У темному лісі живе дід Осінник. Він спить на сухому листі й сторожко прислухається до співу пташок. Як тільки почує сумну пісню журавлів – курли-курли! – підводиться й каже: – Приспіла моя пора. Відлітають у теплий край журавлі. Виходить тоді із лісу дід Осінник, сивий, у сірім плащі. Де пройде, …
Дивитись далі...
