Неозорий білий світ! Їдеш, дням втрачаєш лік… Оглядаєш все здаля: Велетенська в нас земля! Різний тут народ живе, Оповідки всяк веде. Є тут бідні і багаті, Є – життю не зовсім раді. Хтось – щасливий, а хтось – ні… Щастя в чім? – скажіть мені. Приповідка – це. За мить …
Читати далі...
Напередодні Нового року Фріц і Марі гадали, що ж цього разу отримають від Діда Мороза. І ось нарешті настала омріяна мить – тато й мама запросили до вітальні: – Заходьте й погляньте, які дивовижні сюрпризи чекають на вас під ялинкою! У хлопчика й дівчинки заблищали оченята. Мабуть, вони цього року …
Читати далі...
У саду однієї могутньої королеви були зібрані квіти усіх пір року, всіх частин світу. Та найбільше тут було троянд, улюблених квітів королеви, троянд усіх сортів і видів – від дикої і колючої шипшини із запашним листям до найгарніших троянд Провансу. Вони плелися по стінах палацу, обвиваючи колони й вікна, пробиваючись …
Читати далі...
Один скромний підмайстер на ім’я Лабакан навчався ремесла у вправного кравця. Бувало, що він годинами шив без перепочинку, а іноді – і траплялося це часто – він сидів, глибоко замислившись, дивлячись в одну точку. – Лабакан знову прибрав вигляду вельможної особи, – казали тоді про нього кравець та інші підмайстри. …
Читати далі...
Жила собі дівчина, ледача та прясти не охоча; і що їй мати не казала, а примусити її працювати ніяк не могла. Ось, нарешті, у матері увірвався терпець, розлютилася вона й побила свою доньку, а та й розревілася що було сили. А саме в цей час проїжджала повз королева; почула вона …
Читати далі...
Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на …
Читати далі...
Як був собі дід та баба. У діда була дочка і в баби дочка; обидві вже були дівки. Дідової дочки баба не любила. Усе, було, лає її, сердешну, та знущається над нею, та ще, було, й діда підцьковує, щоб згриз голову своїй дочці. Оце, було, підуть обидві дівки на досвітки; …
Читати далі...
Десь за горами, за лісами, не знати в якій державі жив раз один цар. Старий уже був. Держава велика, а наслідника нема. Тільки одна донька. Підросла дівка, вже на одданні, і цар почав думати, як би дочку видати заміж, зняти клопіт із старечих плечей: керувати на старість державою — то …
Читати далі...
Колись-то давно, не з моєї пам’яті, мабуть, ще й батьків і дідів наших не було на світі, жив собі убогий чоловік з жінкою, а у них був одним один син, та й той не такий як треба: таке ледащо той одинчик, що господи! Нізащо і за холодну воду не візьметься, …
Читати далі...
Був собі чоловік та жінка, мали вони цапа й барана. І були ті цап та баран великі приятелі — куди цап, туди й баран. Цап на город по капусту — і баран туди, цап у сад — і баран за ним. — Ох, жінко,— каже чоловік,— проженімо ми цього барана …
Читати далі...
