Ато як коваль з пуда заліза зробив пшик. Один хлібороб каже ковалеві:
– Вийде з пуда заліза леміш?
– Вийде, та ще й добрий!
– Ну, на залізо, роби!
От він робив, робив…
– Ні,– каже,– не вийде леміш, а вийде чересло.
– Ну, роби чересло!
Робив, робив…
– Ні,– каже,– не вийде чересло, а вийде сокира.
– Ну, роби сокиру!
Робив, робив…
– Ні,– каже,– не буде сокира, а буде долото.
– Ну, роби й долото!
Робив, робив…
– Ні,– каже,– не буде долото, а буде швайка.
– Роби швайку!
Робив, робив…
– Ні, не буде швайка, буде шило.
– Та роби й шило!
Заплескав, устромив у воду загартувать,– воно й зашипіло. Мужик:
– Еге, бач,– каже,– що воно вийшло – пшик! Ну, приходь же по гроші!
Коваль пішов і хлопця взяв:
– Гляди ж,– каже,– як буду гроші просити, і ти кажи: «Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато».
Приходять. Мужик попав коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати! А хлопець за дверима кричить:
– Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато!