Жив-був у світі Олівець. Він дуже любив малювати всякі палички, каляки та маляки. Але одного разу він сказав:
– А тепер я малюватиму крапки.
І він намалював одну велику крапку велику та другу маленьку.
– Ти будеш Крапка-мама, – сказав він великій крапці. – А ти – Крапка-дочка, – сказав він маленькій.
Спочатку крапки були дуже задоволені.
– Добре бути крапками! – казали вони. – Куди краще, ніж якою-небудь шкарпеткою чи калякою-малякою.
– Не задавайтеся, будь ласка! – сказала Каляка – маляка, їхня сусідка. Подумаєш, якісь там Крапки. Сидіть і мовчіть!
Вони сиділи і мовчали, але потім Крапка-мама сказала:
– Побавитись би у щось!
– Хіба тобі належиться бавитись? – Здивувалася Крапка-дочка. – Ти ж велика. Мені можна грати, я маленька. А ти маєш працювати і взагалі займатися лише серйозними справами.
– А я не хочу! – сказала Крапка-мама, – Бавитися веселіше!
– Е ні, це не за правилами, – сказав Олівець і обвів велику крапку Колом, щоб вона нікуди не втекла.
Крапка-мама дуже розгнівалася.
“Як же мені вибратися з цього Кола? – подумала вона. – Може, заплакати?
І вона спробувала заплакати, але не зуміла вичавити ні сльозинки.
– Сльозами горю не допоможеш, – сказало Коло. – Промокашка їх швидко висушить.
“А може, поговорити по-доброму з Колом? – подумала крапка. – Раптом воно мене випустить? Привітаюся з ним і скажу: “Доброго ранку, миле Коло! Як поживають у колі маленькі дуги? Чи всі здорові у колі вашої родини? А як Полярне Коло, йому вже краще?
Але навряд чи це допоможе”.
А в цей самий час Олівець вирішив: “Напишу я оповідання!”
І почав писати.
Маленькій крапочці він сказав:
– Встань, будь ласка, над цією паличкою «І». Ви, звичайно, знаєте, що в українській мові буква І пишеться з крапкою ось так: i.
Олівець написав паличку І, а крапка стрибнула на букву і вийшло i.
– Прекрасно! – сказав Олівець і продовжував писати своє оповідання.
Він написав його до кінця, залишалося лише поставити крапку, але Олівець раптом зламався. І дуже засмутився.
– Не плач! – сказала Гумка. – Я зітру частину Кола, тоді Крапка зможе вийти з нього і стати в кінці твого оповідання.
– Це слушна думка! – зрадів Олівець. – Велике тобі спасибі, люба Гумочко.
І ось Гумка стерла частину Кола, крапка вийшла з нього і стала наприкінці оповідання, яке написав Олівець.
Ось і вся історія… Крапка!
