Чи любиш ти вмиватися, чистити зубки? Чи знаєш, навіщо нам мило? Так? Ти молодець! А якщо ні, сідай і уважно слухай казочку про чорне кошеня на ім’я Чорнявчик.
Назвали його так не лише через чорний-пре- чорний колір, а й тому, що кошеня дуже не любило вмиватися, ніколи не чистило зубки і стрімголов тікало від гребінця! Усі щенята, мишенята та інші дітлахи у дворі були дуже охайні й ніхто не хотів дружити із замазурою — боялися забруднитися. До того ж і пахло від кошеняти погано.
«Подумаєш! — пхикав замазура. — Мені і самому не нудно!»
Матуся старанно привчала Чорнявчика до чистоти. Вона пояснювала синочку, що на брудних лапках можуть оселитися маленькі злі істоти — мікроби, ми їх не бачимо, але якщо вони потраплять до ротика, можуть викликати серйозний розлад у животику.
Але кошеня не слухало маму.
«Усе це казки для немовлят! Ніяких маленьких злюк не існує!» — думав упертюх.
І поки решта звіряток бігла вмиватися, із задоволенням мила лапи і мордочки, Чорнявчик пнувся до столу з брудними лапами.
Та одного разу кошеня гуляло в лісі неподалік від дому. Був чудовий літній день, ласкаво пригрівало сонечко, дзижчали над квітами бджоли, і неможливо було уявити, що зараз щось трапиться. Але налетів справжній буревій і підхопив Чорнявчика! Безпорадне кошенятко кружляло і кружляло, і мимоволі роздивляючись навкруги, побачило, що дерева, квіти, листя і трава стають занадто великими, а він стає зовсім маленьким!
Кошеня дослухалось і почуло, як співає вітер:
Зовсім це не побрехеньки,
Що істоти є маленькі!
Бруд і безлад полюбляють
І на тебе вже чекають!
Оп-па! – і кошенятко стало малесеньким – малесеньким і опинилося в дивовижній країні Замазурії, де жили величезні мікроби, схожі на страшенних чудовиськ .
Чорнявчик приземлився на галявину де росли великі…. ВУХА! І були вони такі брудні, що в них оселилися мерзенні мікроби, схожі на мухомори з очима і ротами! Що брудніші були вуха, то більше жило в них чудовиськ – мухоморів.
Кошеня не на жарт злякалося і кинулося тікати.
Воно бігло чимдуж і опинилося в долині ЩІК.
І ьули вони всі в чорнилі, крихтах, навіть у павутинні! Гуляли на них мікроби – рогаті, як олені, з хоботками і крильцями, як у величезних мух. Побачили Чорнявчика, кинулися до нього і нумо його буцкати!
Знову кошеня кинулося бігти – таких страховиськ воно ще не бачило! Дивиться – попереду ліс, схожий на чиюсь пухнасту шерсть, а дерева – як шерстинки. Він туди. Іде лісом – радіє, що тут його мухоолені не спіймають. Раптом почулося тупотіння позаду – а це блохи, схожі на слоноконей…. Біжать за ним і хоботами схопити намагаються! Видерлося кошеня на дерево – шерстинку, в дупло сховалося, тремтить і думає: «Що далі робити?»
А як глянуло вниз, ледь з дерева не беркицнулося: зібралися на галявині різні мікроби – один одного страшніше! Хто з іклами, хто із щупальцями, хто з риб’ячим хвостом… І тут Чорнявчик почув їхню пісню:
Хто для всіх нас найсмачніший?
Звісно, той, хто найбрудніший!
Лапки хто давно не мив,
Зубну щітку загубив!
Але ворог є у нас!
Пам’ятаємо весь час:
Як не хочемо біди,
Уникаємо води!
І від мильних бульбашок
Дістаємо справжній шок!
Від мочалки ми тікаємо,
Як настигне – вмить щезаємо!
« Отже, матуся мала рацію: мікроби існують насправді!» – промайнуло в голові кошеняти.
– Люба матусю, вибач, що не слухався тебе! – щойно Чорнявчик вимовив ці слова, відразу трохи підріс і побачив крізь дерева свій дім. Він чимдуж рвонув туди, заліз на підвіконня і стрибнув на підлогу. Фух Порятунок!
Та де там! Адже мити підлогу й прибирати порох Чорнявчик теж не любив: бруду було стільки!
Зробило малесеньке кошеня крок – і ледь не заплуталося у цупкому павутинні. Добре, що павук у цей час спав!
Залізло кошеня на стіл, а там з вечора немита чашка стоїть. Хотів замазура в ній зсховатися, та побачив на дні у залишках жаб.
– Стрибай до нас! – стали вони кликати Чорнявчика. – Ти такий брудний, такий, певно, смачненький.
Кинулося кошеня до ванної кімнати, а там водичка тепленька чекає і мило духмяне лежить.
Став Чорнявчик мити лапки, щічки, хвостик!
Піну збиває, плескається! Зубки щіткою один раз почистив – здалося недостатньо, почистив удруге!
І що довше мився, то швидше зростав.
Нарешті він повернув свій справжній розмір, навіть помітно підріс.
Після ванни одягло кошеня чисті футболку і штанці, шерстку гребінцем розчесало.
« Тепер потрібно в домі прибратися, всіх мікробів прогнати!» – вирішив Чорнявчик.
Взяв віник, ганчірку – й нумо скрізь чистоту наводити!
Посуд помив, підлогу позамітав, меблі вологою ганчіркою протер, килимки витрусив, павуків спровадив жити у двір – мовляв, там їм зручніше буде!
Тут і мама з татом повернулися і дуже зраділи.
– Який ти молодець, синку! Сам охайний, і посуд помитий, і весь дім чистотою сяє!
З того часу, як Чорнявчик побував у країні Замазурії, він набагато уважніше став дослухатися до того, що йому радили дорослі.
А мило, мочалка і вода стали його найкращими друзями. І всі дітлахи у дворі незабаром потоваришували з ним, оскільки тепер з ним приємно спілкуватися!
А ти любиш воду і мило, вмієш розчісуватися і чистити зубки?
