Слава приходить, коли її не чекаєш. Так прийшла вона і до сірого кролика Качанчика, який одного прекрасного дня став знаменитим. Того дня кролик Качанчик зустрів Ведмедя.
— Це моя стежка! – пробурчав Ведмідь, бажаючи жартома налякати кролика.
Але Качанчик навіть вухом не повів, привітався і пройшов повз ніби нічого не сталося.
Ведмідь навіть злякався від несподіванки.
Того дня кролик Качанчик зустрівся на підвісному мості з Тигром.
— Я тобі покажу! — напустився Тигр на кролика.
Але кролик Качанчик анітрохи не злякався. Він запитав:
– Що ви сказали?
Потім підняв капелюха, вклонився і пішов собі далі. Тигр навіть присів трохи від такої нечуваної зухвалості. Того дня кролик Качанчик випадково наступив на лапу самому Леву.
— Я тебе, у порррошок зітррру! – грізно загарчав Лев.
— Радий вас бачити, — сказав Качанчик, посміхнувся і поплескав по спині остовпілого Лева.
Все це бачив і чув папугу Гейти і розніс усюди. З того часу звірі та птахи стали на всі лади розхвалювати кролика Качанчика, який нікого не боїться.
Недарма кажуть, що слава має крила. Качанчик ще тільки підходив до свого будинку, а слава вже чекала героя на його власній вулиці.
Ти молодець! Ти просто молодець, Качанчик! — кинувся назустріч йому віслюк Алфавіт. — Ми вже перейменували нашу Капустяну вулицю. Вона тепер називається вулиця імені кролика Качанчика.
— Стривай! Що ти говориш? Я нічого не чую. А, згадав! Я вчора заткав вуха ватою, бо музика за стіною заважала мені спати.
І кролик вийняв з вух вату.
— Ось… Зовсім інша річ… Знову все чую. Так що у вас сталося? — звернувся він до здивованого віслюка.
І тоді віслюк Алфавіт зрозумів, чому його приятель Качанчик не злякався ні Ведмедя, ні Тигра, ні навіть самого Лева. Просто він не чув їхніх страшних погроз. А може, чув і не злякався? Хтозна… Але вулицю перейменовувати не стали. Так вона і зараз називається — вулиця Качанчика.
А коли по вулиці проходять онуки Качанчика, то зазвичай їм слідом мчить:
– Дивіться! Он йдуть онуки того самого кролика, який нікого не боявся!
