Кубинські казки

Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив’язував негра-раба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті. Якось один чоловік сказав управителеві: – Це злочин – бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти …

Xуан Скуштуйлиха був хлопець добрий, і найнявся він до одних діда й баби, що мало не заморили його голодом. Тільки-но сядуть їсти, як дід каже бабі: – Прибери, стара, миску, я вже наївся. Баба забирала миску, і Хуан лишався голодний. А дід та баба йшли до себе в кімнату й …

Жили собі набридливі діти, яким найбільше подобалося слухати казки. Тільки-но скінчиться одна, вони вже просять розказувати другу. І ніколи не стомлювались. Не відчепляться, хоч ти вже язиком ледве володаєш. Але знайшовся казкар, який розповів їм таке: Якось ішов я дорогою, шукаючи пригод, і, коли звертав на інший шлях, натрапив на …

Гуляв якось лісом агуті й набрів на велику маху, яка попала в яму-пастку. Билася сердешна, билася, але так і не змогла самотужки вибратися з пастки. – Гей, агуті, вирятуй мене! Довірливий агуті витягнув маху, а та схопила його зубами за хвіст і не відпускає, хоче з’їсти. – Що ж ти …

Ось що розповідають про те, як узбережжю Схопиморе дали таку назву. Якось веселий мулат разом із знайомим селянином походжав собі околицями Гавани. Через деякий час вони зустріли свого приятеля галісійця. Гуртом рушили далі, аж поки вийшли на берег, що нині називається Схопиморе. Тут галісієць, що похвалявся, який він

Галісієць та конго якось пішли до харчівні попоїсти. Обидва дуже зголодніли і, хоч грошей у них було мало, вирішили влаштувати на той дріб’язок трапезу. Коли їм подали їжу, тарілка у конго виявилася повнішою. Галісієць, який сидів навпроти, помітив це і повернув круглий стіл так, що конгова тарілка опинилася перед ним. …

Єйо і Каміло були рідні брати. Жили дружно. Але як помер їхній батько і залишив їм у спадщину невелику ділянку землі, вони мало не стали ворогами. Ніяк не могли землю поділити. Один поділить – другий невдоволений, другий поділить – першому не до вподоби. З кожним днем вони все більше сперечались.

Якось слон і лев любесенько собі подорожували. Ось підійшли вони до водоймища, а тоді до замуленого болота. Лев і каже: – Водою я перебрести не можу, а от болотом перейду. А слон йому відказує: – Куме леве, а я водою можу перейти, а от болотяним мулом аж ніяк.

У звірів почався страшний голод. Тож слон вирушив у світ шукати харчу, і по дорозі до нього приєдналося багато інших звірів. Коли вони зустріли віслюка, той спитав у них: – Куди йдете?

Була страшна посуха, і кум цапок стояв у загороді такий голодний, що аж дошки гриз. Кум кіт теж дуже зголоднів. Надвечір кум цапок поскуб трохи травички, яка вціліла в цю посуху під манговим деревом. Аж тут до нього підійшов кум кіт.

Жив собі один хлопець. Захотілося йому помандрувати світом, і він сказав про це батькові. Батько дав йому пляшку з водою та хлібину, і хлопець подався в мандри. Довго чи недовго він ішов, аж зустрілася йому рибина, що вмирала без води на сухому, і сказала: – Дай мені води, бо сконаю… …

Жив собі чоловік на ім’я Амбросіо і мав він гарний будинок. А його сусідові дуже хотілося той будинок купити. Умовляв він Амбросіо, умовляв – і той нарешті погодився продати будинок. Але сказав:

Жили-були колись два куми – один білий, а другий чорний. Якось вирядились вони по дрова й, переходячи через гору, натрапили на оленя, який застряг рогами в розгіленні дерева. Роги його налічували сорок ріжків; олень був старий і дуже гарний. З багаторогих оленів подибуються двадцятип’ятирогі, щонайбільше тридцятирогі і то неживі, бо …

Святкової днини люди розважалися загадками. Один негр прийшов до хати, де складали загадки, попрямував на кухню й почав дивитися в казан, де кипіла якась страва. – Що це ти робиш? – запитали його.

Жив собі один чоловік, що багатьом заборгував гроші. Йому охоче давали позички, бо він усім хвалився, ніби скоро отримає спадщину. Отож він позичав гроші та позичав, а боргів не віддавав нікому. Та один швець, якому той чоловік заборгував менше, ніж іншим,– усього п’ятнадцять сентаво,– щодня приходив до нього, стукав у …

Була собі одна дівчина, сама бідна, як церковна миша, але кирпу дерла так, що й не підступитися до неї. В Гавані жила її родичка. І ось одного разу вона запросила дівчину до себе в гості. Зібралася наша гордійка та й подалася до столиці. По якомусь часі повернулася вона додому, виряджена …

У чорта було велике господарство, але хтось усе крав звідти банани. І вирішив він підстерегти злодія. Довго сидів у криївці, проте так нікого й не дочекався. Тільки й чув, як на світанку шелестіли кущі. А вночі помітив, як загойдався кущ. Скочив він до того куща, аж там – кумася черепаха. …

У Камагуеї вулички геть покручені. Кожна немов змія, жодної рівної. Старий Камагуей нагадує павутиння. І якщо ви запитаєте в когось із мешканців, чому в місті такі кривулясті вулиці, він вам розповість: «Коли вирішили заснувати Камагуей,

Негр-невільник ішов полем разом зі своїм господарем. Коли проходили через міст, господар упав у річку. Плавати він не вмів і тому заволав до негра: – Ой, негре! Врятуй мене! Я підпишу тобі папір про звільнення!

Повернувшись додому, Бакальяо помітив, що в його кобили потерлась спина під сідлом. Він часто їздив по селах, розповідаючи казки, і закуповував овочі та яйця, щоб перепродати й заробити собі на життя.

Якось Естаніслао Рейес їхав верхи з Сан-Хуана до Санта-Клари. Проминаючи пасовисько, побачив, що там б’ються двоє баранів. Подивився Рейєс на бійку та й подався далі. Прибув до Санта-Клари, прогостював у

Один остров’янин послав до свого кума слугу з цілою торбою подарунків, серед яких було дві дюжини живих раків та ще й лист на додачу. Але в торбі була дірка, і раки почали вилазити з неї.

Жив собі король. Мав він дочку на порі. І задумав одружити її з таким молодцем, який зміг би на коні виїхати на балкон королівського палацу, де стоятиме принцеса. Звелів він сповістити на всі сторони

Один голодний галісієць плентався дорогою й невдовзі прибився до хатини, де мешкали скупі господарі. Коли він переступив поріг, вони саме поснідали, і галісієць лише облизався. Бідолаха сказав, що вмирає з голоду, але господарям було до нього байдуже.

Жив колись за часів рабства один дуже розумний негр. Якось він побився об заклад з іншими невільниками, що поживе певний час коштом хазяїна, мов король. Після того, зустрівши хазяїна, спитав його:

Жили собі, були собі нежонатий бідняк і жонатий багач. Нежонатий страшенно бідував, а жонатий жив у розкошах. Проте були вони друзями. Якось бідняк сказав багачеві: – Я хотів би змінити своє становище, надто вже набридли мені мої злидні. А багач йому: – Оженися, тоді твоє становище зміниться. Забагатієш. І бідняк …

 Мав батько синів. І всі троє захотіли здобути науку. Тоді батько спитав, чого саме хочуть вони навчитися. Старший син сказав, що хоче опанувати лікарське ремесло. Середульший хотів вивчиться на законника. А найменший бажав стати моряком. Матері не прийшлась до вподоби мрія найменшого сина. Засмутився хлопець, але батько йому дозволив іти …

Жила собі вороняча пара – чоловік і жінка. Вони крали в сільських хатах котушки, шпильки, поворозки та всілякий інший дріб’язок, без угаву каркали «карр, карр!» і не помітили, як і старість прийшла, а з нею й чорні дні. Сидять якось вони на гілці хагуея, і чоловік каже жінці: – Як …

Було в матері троє синів: двоє розумних, а третій – дурник. Коли це захворіла королівська донька-одиначка – сумує та й сумує. І тоді оголосив король: хто королівну розсмішить, той і побереться з нею. А в садибі трьох братів росла яблуня. То старший і каже: – Я розсмішу королівську доньку. Взяв …

Олень і черепаха засперечалися, хто швидше бігає. От зійшлися вони, як домовлялися, і, ставши поряд, кинулися щодуху до фінішу. Але черепаха вирішила перехитрити оленя, розставивши по всьому шляху своїх родичів – усі ж бо черепахи схожі між собою,– і, навчивши їх, як вони мають діяти, подалася на змагання. Олень обвішався …