Собаки впіймали старого лиса і відірвали йому хвіст. Але лис все ж таки втік від них. Шакали побачили його і почали сміятися: «Куций хвіст, куций хвіст!».
Одного разу в сувору зиму голодні шакали стали скаржитися один одному на важке життя. До них підійшов Куций хвіст.
— Якщо ви підете зі мною, я пригощу вас курятиною, — сказав старий лис.
Шакали погодились. Куций хвіст повів їх і розсадив навколо курника, а сам заліз туди і з’їв стільки курей, скільки міг. “Я принесу багато курей, не поспішайте”, – примовляв він до шакалів.
Тієї ночі сильно морозило. У всіх шакалів, непомітно для них, хвости примерзли до землі. Куций хвіст зачекав, поки мороз міцніше схопить шакалів за хвости, а тоді підняв пронизливий крик і втік.
Собаки почули голос старого лиса і кинулися до курника. Шакали злякалися та так рвонули з місця, що хвости і у них побривалися. І стали всі вони куцими.
Так їм і треба: не смійтеся з чужої біди.
