Приятелювали курка і півень з яструбом. Яструб часто прилітав до них в гостину і розповідав, як приємно літати високо в небі. І ось курка теж захотіла літати, але вище плоту на своїх крилах ніяк не могла підлетіти. Почав її яструб учити літати.
У яструба було на шиї гарне намисто, а на голові — гребінець. Півень зазіхав на гребінець і намисто. Він заздрив яструбові:
— Ох, якби мені їх мати! Гребінця взяв би собі, а намисто віддав би курці.
Одного разу прилетів яструб до курки й півня. Вони нагодували його дурманом, і він знепритомнів. Півень забрав у яструба намисто і гребінець, намисто віддав курці, а гребінця взяв собі. Відомо, що півень любить чванитись. Настромив гребінця на голову і пішов по сусідах.
Очуняв яструб після дурману і бачить: нема в нього гребінця на голові, нема намиста на шиї. Що робити?
— Віддай намисто! — вимагає яструб у курки.
Не віддала курка намиста — дуже воно їй подобалось. Почали вони сперечатись і лаятись. Яструб розгнівався і хотів кігтями зірвати намисто з курчиної шиї, але нитка розірвалась і перлини розсипались.
— Це вже кінець нашій приязні! Цього я тобі ніколи не забуду! Ти ще згадаєш мене, але буде запізно! — сказав яструб і полетів геть.
Так і не навчилась курка літати. І до цього часу кури можуть підлітати лише на паркан чи на пліт. Минуло багато часу. Яструб більше не з’являвся. Курка висиділа курчат. От якось ясного сонячного дня повела їх курка на двір. Враз помітила високо в небі яструба.
— Летить мій старий приятель. Мабуть, уже забув про намисто, — зраділа курка.
Але яструб не забув і летів не для того, щоб відновити стару приязнь. Побачивши курку з курчатами, він каменем упав на землю, схопив кігтями одно курчатко і полетів із ним.
Так він почав відплачуватись курці й півневі за намисто та гребінець. Зажурилась курка, а яструб не давав їй спокою і щороку забирав її курчат. Не знала курка, я к позбутися біди.
— Відшукаю, — каже, — розсипані перли й віддам яструбові.
І почала з півнем та курчатами порпатись у смітті. Порпалася, шукала, але не могла знайти ні одної перлини. Одного разу півень натрапив був на перлину, але не звернув на неї уваги. Хіба півневі до перлини, коли такий гарний гребінь прикрашає його голову?
Отак кури й досі порпаються в смітті, все шукають перлин від намиста. Шукають, шукають, але не знаходять .. .
