Ян, що не знав страху

Була собі колись удова, і мала вона сина. Жили вони в старій, похиленій ха- тинці край села, якраз там, де починалася густа, непролазна хаща. Хлопця звали Ян, бо саме таке ім’я завжди отримував у тих краях перший син у родині, і був він єдиним скарбом цієї убогої жінки. Коли хлопець …

Дивитись далі...

Пан Гібшик

Це було й не було. Жили собі чоловік та жінка, і мали вот сина-одинака, котрого звали Паном Гібшиком Не питайте мене, звідкіля таке ім’я: по-перше хлопця так кликали, по-друге його так назвали, а по-третє про інше ім’я вже й забули — а пізніше, авжеж, пізніше кожен здивувався б, аби хто …

Дивитись далі...

Війна чотириногих із крилатими

Це сталося тоді, коли чотириногі та крилаті посварилися між собою і почали війну. Обидва табори на великих радах обрали собі ватаж­ків та обміркували, як їм воювати. Птахи послали на розвідку до чотириногих комара, який, сховавшись під листком, підслу­хав, що говорилось на їхній раді. Він чув, як лисиця напрошувалася на посаду …

Дивитись далі...

Лучинний П’єтр

Жив собі колись давно один селянин, що мав двох коней і трьох синів. Най­старший син, Ян, був дуже тямущий до всякого діла, середущий, Юрій, був спритний і меткий, і лише наймолодший, П’єтр, був трохи дурнуватий. Тому всю роботу в полі робив Ян, Юрій возив деревне вугілля, зерно й овочі до …

Дивитись далі...