Лихий сусід і лисиці

Був чоловік — багатий, дужий, ситий,
Та страх його почав мутити;
Він спать не міг і їсти не хотів:
Сусід ліворуч швидко багатів;
Його сім’я — щаслива і велика,
Її не роз’їда гризня і чвара дика,
Весела раз у раз, сівба а чи жнива —
Працює та співа!..
Лихий на поле йде:
Серед його пшениці
В рові плодилися Лисиці;
Він з ними довгу річ веде
І факели чіпляє до хвостів.
На поле до сусіди гнать хотів,
А звірі, вирячивши очі,
Мов факели живі у пітьмі ночі,
Метнулись в рідний рів.
Лихий Сусід геть погорів.
Живі і чесні свідки слави,
Ми можем твердо говорить:
Хто не поткнись до нас із наміром лукавим,—
Горить, горить!