Ловчилась Лиска на співочу птицю,
Потрапила, не глядячи, в криницю.
Козли на теє надійшли,
Поглузували та й пішли.
Лише один Козел, поважний, головатий,
Поглянути лишивсь, як буде потопати.
Лисиця до Козла: — Мій брате!
Невже у тебе серце з рогози?
Врятуй мене заради рідної Кози!
Адже і в мене милі діти плачуть,
Загину тут, і рідні не побачать,
— Та як же визволить з біди?
— Плигай сюди!
Я вилізу тобі на спину
І вискочу умить, в щасливу ту годину,
А ти мені плигнеш на спину влучно
І вистрибнеш і швидко, й зручно…—
Козел стрибнув у воду,
Лисиця — скік і ходу.
— Кума-а-а! — Козел нещасний бека,
Але Кума була далеко.
Козли родились не в такій годині,
Щоб їздити в розумного на спині!
Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік