Одного разу Ворона знайшла шматок сиру. Вона схопила його дзьобом, злетіла на дерево й сіла на високу гілку, збираючись спокійно поснідати.
Повз дерево саме проходила голодна Лисиця. Побачивши сир, вона одразу захотіла його отримати. Та дістатися до Ворони було неможливо, тому хитрунка вирішила діяти лестощами.
— Яка ж ти прекрасна, Вороно! — лагідно промовила Лисиця. — Яке блискуче в тебе пір’я, яка горда постава! Напевно, серед усіх птахів немає нікого вродливішого за тебе.
Вороні було дуже приємно це чути.
А Лисиця продовжила:
— Якби твій голос був таким самим чудовим, як твоя зовнішність, тебе можна було б назвати справжньою царицею птахів!
Ворона захотіла довести, що й співати вона вміє не гірше за інших. Вона високо підняла голову й голосно каркнула.
Щойно Ворона розкрила дзьоб, сир упав просто на землю.
Лисиця миттю схопила його.
— Дякую за частування, — сказала хитрунка. — А наступного разу не поспішай вірити кожному, хто тебе вихваляє.
З цими словами Лисиця побігла геть, а Ворона залишилася на гілці й зрозуміла, як легко лестощі змусили її забути про обережність.
Мораль байки: Не варто сліпо вірити лестощам. Надмірна любов до похвали може завадити помітити, що приємні слова говорять заради власної вигоди.
Запитання для обговорення
- Що знайшла Ворона?
- Чому Лисиця не могла просто забрати сир?
- Як вона вирішила перехитрити Ворону?
- Які слова Лисиці особливо сподобалися Вороні?
- Чому Ворона випустила сир?
- Чого насправді хотіла Лисиця, коли вихваляла Ворону?
- Чому потрібно обережно ставитися до надмірних лестощів?
