Жили-були два брати — Іванко і Володя. Так вони схожі один на одного – не відрізнити. Все в близнюків однакове — і одяг, і іграшки. І навіть песики.
Якось пішли вони на луг метеликів ловити. Сачки взяли. І цуценят із собою покликали.
Бачать — над лугом метелик летить. Красивий. Але тільки один.
Кинулися до нього хлопці. А цуценята гавкають, поруч скачуть — кожен хоче своєму господареві допомогти.
Іванко і Володя біжать за метеликом, сачками розмахують. Братів двоє, а метелик один. Примірилися обидва… р-р-раз!
І впіймали… Один одного. Іванко – Володю, а Володя – Іванка.
Тут і цуценята підбігли.
Вчепилися в сачки, тягнуть, кожен своєму господареві допомагає.
Господарів вони врятували, та тільки ось від сачків одні уламки залишилися! Тішаться цуценята. А метелик над лугом літає. Теж радіє!
