Бабуся розпалила в плиті вогонь і стала готувати вечерю. Готувала і щось про себе наспівувала. Дістала з кошика свіжі курячі яйця, поклала кілька штук в чорний казанок, налила води і поставила на вогонь. Її онук Іванко і внучка Катруся прилаштувалися на килимку біля плити. Спека розморила їх, і вони задрімали. Поруч з Іванком, мугикаючи, розлігся сірий кіт. Коли він муркотів, його довгі вуса ворушилися і лоскотали Іванкові вухо. Іванко посміхався уві сні, і кіт теж посміхався.
Через відкрите вікно в кухню заглянув світлий місяць. Він протиснувся до будинку крізь гілки яблуні, крізь суцвіття виноградної лози. Притих на підвіконні, очі витріщив і дивиться. Бабуся стала гнати його з вікна:
– Будеш тут крутитися під ногами, нероба, ще яйця мені розіб’єш! Іди звідси, а то візьму мітлу так як … ! Тобі кажу чи ні? Іди! Займися краще ділом! Бачиш, навколо темно, посвіти над землею! Хіба мало запізнілих подорожніх йдуть по дорогах. Посвіти їм, щоб не заблукали!
Але місяць не зрушив з місця. Дуже вже йому захотілося отримати в подарунок яйце. Одне-єдине. Він взяв би його з собою на небо. Там його чекає наречена – ранкова зіронька. Коли він повернеться, вона запитає, що він приніс їй із зеленої землі? А він покаже їй кругле біле яєчко! Інші зірки лопнуть від заздрості.
Місяць почав просити:
– Бабусю, дай мені одне яєчко! Всього лише одне! Моя наречена давно вже це яйце виглядає. Прошу тебе!
– Не дам, – відповіла бабуся, навіть не глянувши на нього.
– Чому не даси? Завтра я зійду рано, прилечу до тебе, сяду на гілку навпроти вікна і буду світити до тих пір, поки ти не спрядеш три куделі вовни. Обіцяю тобі.
– Обіцяй не обіцяй, все одно не дам.
Так і не дала йому бабуся яєчка, і все тут.
Вона приготувала вечерю, сховала кошик з яйцями під ліжко, зачинила вікно і влаштувалася поряд з онучатами подрімати. Незабаром по кухні рознеслося її солодке хропіння.
Засмучений місяць довго ходив навколо будинку, притискався носом до вікна, золотив своїми променями голови дітей і ніяк не міг вирішити, що йому робити – розбудити бабусю і знову попросити у неї яєчко, чи залізти через трубу до кухні і взяти його самому. Нарешті він зважився. Скочив на дах, жваво прокотився по черепиці, застрибнув на трубу, озирнувся по сторонам і прошмигнув вниз. Поки спускався, вимазав лице сажею, і тому, коли вискочив з плити, в кімнаті, як і раніше було темно: місяць не світив. Він швидко заліз під ліжко, вибрав найкрасивіше яєчко, засунув яйце в сумку, знову заліз в грубку і вилетів в трубу.
Ніхто не побачив місяця. Тільки сірий кіт зрозумів, що сталося, але продовжував тихо лежати, згорнувшись клубком за спиною Іванка. Кіт боявся, що місяць обпече його своїм світлом, якщо він почне нявкати і підніме тривогу. Та тільки місяць сховався в грубці, кіт підскочив, підбіг до закритих дверей, зазирнув у замкову щілину, покликав кудлатого пса, який охороняв ворота, і все йому розповів.
Розсердився кудлатий пес і мовчки погнався за місяцем. На краю села місяць побачив джерело, а під ним корито з водою. Він зупинився, щоб умити забруднене сажею лице, схилився над коритом, і в ту ж мить кудлатий пес вчепився в нього зубами.
Місяць запищав і, як птах, злетів вгору. Яйце у нього було в мішку, і пес не встиг його забрати.
На другу ніч високо над землею зійшов надщерблений місяць.