Були часи, коли звірі спілкувалися так, наче ніколи й не сварилися. Але що дружніше вони жили, то нудніше ставало Братикові Кролику. Аж врешті йому урвався терпець, бо він тільки те й робив, що сидів сиднем та лежав лежнем. Пішов він до свого друзяки Пана Черепахи і, після того як вони потисли одне одному лапи й добряче натеревенились про старі добрі часи, запропонував:
– Давай запросимо Братика Лиса, і Братика Вовка, і Братика Ведмедя завтра ввечері порибалити та хоч трохи розважимося. Я говоритиму, а ти можеш просто сидіти і казати «авжеж».
– Авжеж, – одразу погодився Пан Черепаха.
На цьому й розійшлися: кролик рушив додому спати, а черепаха почеберяв до ставка, аби на завтра не спізнитися.
Наступного дня Братик Кролик розповів усім про риболовлю, і ті аж роти роззявили від здивування – як же це вони самі до цього не додумалися! Братик Ведмідь і Братик Вовк принесли вудки, Братик Лис прихопив сачок, а Пан Черепаха нарив відерце хробаків.
Прийшла і Пані Мідоуз із дівчатами. Вони стали подалі від ставка й верещали щоразу, як Пан Черепаха показував їм наживку.
Братик Ведмідь націлився на сомів, вовк – на коропів, Братик Лис зібрався ловити окунів, черепаха – лящів, а Братик Кролик підморгнув йому одним оком і заявив, що ловитиме товстолобиків.
Розмахнувся він, аби закинути вудку, але так і закляк. Усі, хто був на березі, з цікавістю витріщилися на Братика Кролика. А він випустив із лап вудку та й чухає маківку.
– Благаю, Братику Кролику, ну скажи вже щось нарешті. Що ти там угледів? – першою не витримала Пані Мідоуз.
Кролик зітхнув так тяжко, аж верби похилилися…
– Пані й панове, можемо йти звідси, бо сьогодні нічого не спіймаємо, – і безнадійно похитав головою.
– Авжеж, – сказав Пан Черепаха і теж похитав головою.
– Що? Га? Що коїться? – один поперед одного загукали звірі.
– Погляньте самі – місяць упав у воду. То вже справжнє лихо!
І дійсно, у ставку плавав місяць, тихесенько погойдуючись на хвилях.
Братик Лис зазирнув і каже:
– Ну й ну!
Братик Вовк зазирнув і каже:
– Кепські справи!
Братик Ведмідь зазирнув і каже:
– Саме так, саме так!
А Братик Кролик:
– Якщо ми не витягнемо місяць зі ставка, то ніхто сьогодні нічого не спіймає. Спитайте хоча б Пана Черепаху!
– Авжеж, – пробубонів Пан Черепаха й докинув для переконливості: – Авжеж.
– Як же ми це зробимо? – захвилювалася громада.
Братик Кролик наче глибоко замислився, а тоді дзвінко ляснув себе по лобі:
– Дуже просто! Візьмемо мою сіть і виловимо місяць.
Братик Кролик узяв сіть, скинув сюртука й уже хотів жилет скидати… Аж тут втрутився Пан Черепаха.
– Подейкують, що той, хто витягне місяць зі ставка, розживеться й чималим горщиком із грішми, – промовив він тихенько, але так, що було чутно й на тому березі.
Що тут почалося! Очиці радісно зблиснули, усі враз пожвавішали і почали підштовхувати одне одного.
– Краще я, краще я! – загорлав Братик Лис.
– Не дам такому сухопутному звіру, як Братик Кролик, ноги мочити, – ухопився за сіть Братик Вовк.
– Я почуваюся в ставку, як риба у воді, я там наче народився… – запевняв усіх Братик Ведмідь.
Ніби знехотя віддав Братик Кролик сіть «водяному звіру» Братику Лису, і «водяному звіру» Братику Вовку, і Братику Ведмедю, теж «водяному звіру».
Закинули вони сіть – немає місяця, закинули вдруге – знову немає.
– А ви зайдіть глибше, – радить сухопутний Братик Кролик.
– Авжеж, – додав Пан Черепаха, теж сухопутний.
Крок, ще крок. Не встигли звірі й оком змигнути, як – шубовсть! – Братик Лис пірнув з головою. Ще крок – і ось уже й Братик Вовк бульки пускає. Ще крок – Братикові Ведмедю вода затекла у вухо, і він закрутив головою. Отакечки вони полоскалися та хлюпалися, борсалися та вовтузилися – мало не виплескали всю воду зі ставка!
А Пані Мідоуз із дівчатками втекли подалі, аби не замочити ноги, й хихотіли, затулившись мережаними хусточками.
Коли «водяні» звірі видерлися зі ставка, то мали жалюгідний і водночас кумедний вигляд.
– Панове, краще вам піти додому та вдягти щось сухе, – посміхнувся Братик Кролик. – Певен, наступного разу вам пощастить більше. Бо я чув, що найкращий спосіб впіймати місяця – це наживити на гачок дурнів…
