Одного разу король поїхав на полювання і побачив селянина, який працював на своєму полі.
Король покликав його і запитав:
– Скільки ти заробляєш за день?
– Чотири монети, королю, – відповів селянин.
– І що ж ти робиш з цими чотирма монетами
– Першу, – відповів селянин, я проїдаю, другу відкладаю про запас, третю віддаю назад, а четверту викидаю.
Король поїхав далі своєю дорогою, хоча ця відповідь і здалася йому дуже дивною. Думав він, думав, але так нічого і не зміг придумати. Повернув він тоді назад і почав вимагати у селянина пояснення.
– Як це зрозуміти, що першу ти проїдаєш, другу відкладаєш про запас, третю віддаєш назад, а четверту викидаєш?
– О, це дуже просто, – відповів селянин. – Першу я проїдаю сам, на другу годую дітей, які подбають про мене в старості, на третю годую мого батька, повертаючи йому те, що колись отримав від нього, а на четверту я годую дружину, але вона така злюща і лінива, що я вважаю ці гроші викинутими.
– Тепер я зрозумів, – зрадів король, – тільки обіцяй мені нікому про це не розповідати, перш ніж не побачиш моє обличчя сто раз.
Селянин пообіцяв, і король поїхав.
На наступний день король скликав своїх міністрів і сказав:
– Ну, задам я вам зараз завдання! Один селянин заробляє чотири монети в день: першу монету він з’їдає, другу відкладає про запас, третю віддає назад, а четверту викидає. Що все це означає?
Думали вони, думали, ніхто відгадати не може. Але тут один найхитріший міністр згадав, що вчора по дорозі на полювання король розмовляв з якимось селянином, і вирішив його розшукати, щоб дізнатися відгадку.
Знайшов він селянина, а той відповідати не хоче. Каже, що присягнувся королю мовчати до тих пір, поки не побачить його обличчя сто раз.
– Немає нічого простішого! – вигукнув марнославний міністр.
Він дістав з гаманця сто срібних монет і дав їх селянину. А на кожній монеті було зображення короля. Оглянувши всі монети, селянин сказав міністру відгадку. Задоволений приїхав міністр до короля і заявив:
– Ось я і відгадав загадку, ваша величність.
Але король розсердився:
– Ти сам не міг здогадатися – це селянин розповів тобі!
І король наказав привести селянина. А коли варта привела його, розгніваний король закричав:
– Як ти посмів порушити обіцянку ?!
– Але, королю, я побачив твоє обличчя сто раз, – відповів селянин і показав отримані від міністра монети.
Після цього королю не залишалося нічого іншого, як відпустити селянина з миром.
