Гладка польова миша завітала в гості до хатньої та й питає:
– І чого ти, сестро, така дрібна та худа? Таж у хаті і така їжа, й така, либонь, не раз і смачненьким поласуєш. А я, бідна, самим зерном давлюся, та й того нема вдосталь, а бач, таки справніша за тебе.
Ще й не набалакалися миші, як вискочив котюга. Хатня миша шусть у шпарку та й немає. А польова сюди тиць, туди тиць – не втовплюється, вузькі шпарки. Затремтіла та й дивиться котові в очі.
Висунула тоді хатня миша з нори голівку та й каже:
– Отож я, сестро, дивлячись день при дні на того ірода, й стала така дрібна та худа.
