Єйо і Каміло були рідні брати. Жили дружно. Але як помер їхній батько і залишив їм у спадщину невелику ділянку землі, вони мало не стали ворогами. Ніяк не могли землю поділити. Один поділить – другий невдоволений, другий поділить – першому не до вподоби. З кожним днем вони все більше сперечались.
Один їхній приятель порадив звернутися до адвоката, але інший, що був значно старший, сказав:
– Не треба ходити до якогось буквоїда. Це обійдеться вам дорожче, ніж ваша земля. Краще зробіть так: навідайтесь до Аполоніо, Маргарітового дідуся. Він дуже добрий чоловік і багато знає…
Так вони й зробили. З’явилися вранці до Аполоніо й виклали йому свою справу.
– Це дуже просто, – мовив дідусь. – Ти, Єйо, розділи землю на дві частини. А ти, Каміло, візьми собі ту частину, яка тобі більше подобається…
І сусіди кажуть, що Єйо й досі не поділив землю. Але обидва брати знов живуть дружно, разом обробляють батьківську землю, а врожай порівну між собою паюють.
