Телятко Рогалик і поросятко Кнопка дружили. Так дружили, що водою не розіллєш. Куди один побіжить — туди й другий слідом.
Вискочить Рогалик у поле, а Кнопка з вереском за ним навздогін мчить. Побіжить Кнопка повз город, а тонконогий Рогалик за ним стрибає.
Недарма їх усі нерозлучними друзями називали.
Гуляли одного разу Рогалик і Кнопка на лузі і не помітили, як біля річки опинилися.
– Давай на другий берег перейдемо, – запропонував Рогалик.
– Давай, – погодився друг.
Увійшов Рогалик у річку, до середини дійшов, а вода йому трохи вище колін.
– Іди, не бійся! — кричить Кнопці. – Тут зовсім мілко!
Сміливо рушило поросятко слідом за другом. Але тільки від берега відійшло — стало хлебтати воду.
– Тону! Рятуйте! – заверещало воно.
Кинувся Рогалик на допомогу і допоміг поросяткові вибратися на берег.
А Кнопка обурюється:
— Ти чому мене обдурив, що річка мілка?
– А я не обманював! — відповіло телятко.
— Але ж річка глибока!
– Ні, мілка!
– Ні, глибока!
– Ні, мі-мі-і-лка!
Довго сперечалися Кнопка та Рогалик, а дарма: просто вони були різного зросту — і тому річка одному здавалася мілкою, а другому — глибокою.
