Йшов Їжачок додому. Дорогою наздогнав його Заєць, і пішли вони разом. Удвох дорога вдвічі коротша. До дому далеко – йдуть, розмовляють. А поперек дороги палиця лежала. За розмовою Заєць її не помітив — зашпортався, мало не впав.
— Ах, ти!.. — розсердився Заєць. Підчипів палицю ногою, і вона далеко вбік відлетіла.
А Їжачок підняв палицю, закинув її собі на плече і побіг наздоганяти Зайця.
Побачив Заєць у Їжака палицю, здивувався:
— Навіщо тобі ця палиця? Що в ній толку?
— Ця палиця не проста, — пояснив Їжачок. — Це паличка-виручалочка.
Заєць у відповідь тільки пирхнув. Пішли вони далі і дійшли до струмка. Заєць одним стрибком перескочив через струмок і гукнув уже з другого берега:
— Гей, Колюча Голово, кидай свою палицю, тобі з нею сюди не перебратися!
Нічого не відповів Їжачок, відступив трохи назад, розбігся, встромив на бігу палицю в середину струмка, одним махом перелетів на другий берег і став біля Зайця, ніби нічого не сталося.
Заєць від подиву навіть рота роззявив:
– Здорово ти стрибаєш!
– Я стрибати зовсім не вмію, – сказав Їжачок, – це паличка-виручалочка – мені допомогла .
Ходімо далі. Пройшли трохи та вийшли до болота.
Заєць з купи на купи стрибає. Їжачок позаду йде, перед собою палицею дорогу перевіряє.
— Гей, Колюча Голово, що ти там ледве плетешся? Напевно, твоя палиця…
Не встиг Заєць договорити, як зірвався з купини і провалився в трясовину по самі вуха. Ось-ось захлинеться і втопиться.
Переліз Їжачок на купину, ближче до Зайця, і кричить:
— Хапайся за палицю! Міцніше!
Вхопився Заєць за палицю. Їжачок щосили смикнув і витягнув свого друга з болота. Коли вибралися на сухе місце, Заєць каже Їжакові:
— Дякую тобі, Їжачку, врятував ти мене.
– Що ти! Це паличка-виручалочка — з біди-витягалочка.
Пішли далі і біля самого узлісся великого темного лісу побачили на землі пташеня. Воно випало з гнізда і жалібно пищало, а батьки кружляли над ним, не знаючи, що робити.
– Допоможіть, допоможіть! — цвірінькали вони.
Гніздо високо – ніяк не дістанеш. Ні Їжак, ні Заєць по деревах лазити не вміють. А допомогти треба
Думав Їжачок, думав і придумав.
— Стань лицем до дерева! – скомандував він Зайцеві.
Заєць став лицем до дерева. Їжачок посадив пташеня на кінчик своєї палиці, заліз із нею Зайцю на плечі, підняв як міг палицю і дістав майже до самого гнізда. Пташеня ще раз пискнуло і стрибнуло прямо в гніздо.
Зраділи його тато та мама! В’ються навколо Зайця та Їжака, цвірінькають:
– Дякую, дякую, дякую!
А Заєць каже Їжакові:
— Молодець, Їжачок! Добре придумав!
– Що ти! Це все паличка-виручалочка – нагору-піднімалочка!
Увійшли до лісу. Чим далі йдуть, тим ліс густіший. Страшно Зайцю. А Їжачок вигляду не подає: йде попереду, палицею гілки розсовує. І раптом з-за дерева прямо на них величезний Вовк вискочив, загородив дорогу, загарчав:
– Стій!
Зупинилися Заєць із Їжаком. Вовк облизнувся, клацнув зубами і сказав:
— Тебе, Їжаче, я не чіпатиму, ти колючий, а ось тебе, Заєць, усього з’їм, з хвостом і вухами!
Затремтів Зайчик від страху, побілів увесь, як узимку, бігти не може: ноги до землі приросли. Заплющив очі — зараз його Вовк з’їсть. Тільки Їжачок не розгубився: розмахнувся своєю палицею і щосили вдарив Вовка по спині.
Заволав Вовк від болю, підстрибнув і бігти…
Так і втік, жодного разу не обернувшись.
— Дякую тобі, Їжачок, ти мене тепер і від Вовка врятував!
– Це паличка-виручалочка – по ворогам-вдарялочка, – відповів Їжачок.
Ходімо далі. Пройшли ліс та вийшли на дорогу. А дорога важка, іде все вгору та вгору. Їжачок попереду тупотить, на паличку спирається, а бідний Заєць відстав, мало не падає від втоми. Додому зовсім близько, а Заєць далі не може йти.
— Нічого, — сказав Їжачок, — тримайся за мою паличку.
Ухопився Заєць за палицю, і потяг його Їжачок у гору. І здалося Зайцеві, ніби легше стало.
— Дивись, — каже він Їжакові, — твоя паличка-виручалочка і цього разу мені допомогла.
Так і привів Їжачок Зайця до нього додому, а там давно на нього чекала Зайчиха із зайченятами. Радіють зустрічі, а Заєць і каже Їжакові:
— Якби не ця твоя чарівна паличка-виручалочка, не бачити б мені рідного дому.
Усміхнувся Їжачок і каже:
— Бери від мене в подарунок цю паличку, може, вона тобі ще знадобиться.
Заєць навіть здивувався:
— А як же ти без такої чарівної палички-виручалочки залишишся?
— Нічого, — відповів Їжачок, — палицю завжди знайти можна, а ось виручалочку, — він постукав собі по лобі, — а виручалочка ось вона де!
Тут Заєць усе зрозумів.
— Правильно ти сказав: важлива не палиця, а розумна голова та добре серце!
