Старий паротяг на пероні пітніє,
аж ллється із нього маснюща олія,
посопує, мліє.
Тяжкий і великий, він дише і дмуха,
жар з розпашілого черева буха:
Бух-ух-ух! Пуф-уф-уф! Чух-пах-пах, пух!
Пурхає пара, як хмара, як пух!..
Попричіпляли вагони до нього
зі сталі дзвінкої й заліза важкого.
Та ще й пасажири у кожнім вагоні:
в першім – корови, в другому – коні.
В третім сидять крутовусі грубаси,
сидять і їдять собі жирні ковбаси!
В четвертому – слон і чотири жирафи,
в п’ятому – різні шухляди і шафи.
В шостім – гармата – о, яка грізна! –
сердита, надута, носата, залізна!
В сьомому – повно-повнісько бананів,
в восьмому – вісім нових фортеп’янів.
В дев’ятім – цукерки, морозиво, дині,
в десятому – клунки, валізи, скрині.
А тих вагонів – сорок, не менше! –
сам вже не знаю, що в них там є ще!..
Та хоч би прийшло ВІСІМСОТ силачів,
і кожен би з’їв ВІСІМСОТ калачів,
і кожен узявся б тягнути гарненько –
навіть не зрушиться той поїзденько!..
Раптом – СВИСТ!
І знову – СВИСТ!
Пара – БУХ!
Колеса – В РУХ!
Спершу, немов череПАха бляШАна,
РУшила
маШИна
ЗАспано
по ШПАлах,
ШАрпнула ваГОни – і тягне наТУжно –
крутяться, крутяться колеса дружно!
Чахкають, бахкають щораз гучніше
і мчаться вони все прудкіше й прудкіше!…
Куди ж вони їдуть? Куди ж то? А прямо –
ПО рейках, ПО рейках, ПО рейках, ПОлями,
по ГОрах – ліСАми – через мости –
кваплять, бо треба, щоб поїзд устиг!
А ПОїзд, а ПОїзд поТУркує сТУкотом –
ТАК-то-то, ТАК-то-то, ТАК-то-то, ТУК-то-то…
Гладко так, легко він котиться вдаль –
буцім то м’ячик легкий, а не сталь!
Не чорна машина, що дихає важко,
а забавка, пурхавка, просто комашка…
Та що то за поїзд – куди і чого?
І ЩО-то-там, ЩО-то-там штурха його, –
аж весь трясеться, аж буха – бух-бух!..
То пара гаряча зчинила той рух!..
Й веселі колеса потуркують стукотом –
ТАК-то-то, ТАК-то-то, ТАК-то-то, ТУК-то-то…