Песець та заєць жили в одному чумі. Жили вони разом, а на полювання ходили порізно, кожен у свій бік. Песець якось спитав зайця:
— Я не знаю, куди ти ходиш і на кого полюєш. Скажи мені, що ти їси?
— Я їм траву, обгладжую гілки на кущиках, — відповів заєць і спитав песця: — А ти на кого полюєш і що їси?
— Я їм мишей, пташині яйця, рибу і різні недоїдки, — сказав песець. — Ходімо зі мною на полювання, їстимемо мою їжу.
Заєць не погодився:
— Я маю гарні білі і чисті зуби. Я не хочу забруднювати їх об твою їжу.
Песець розгнівався на зайця:
— Ти не хочеш іти зі мною на полювання, то не будемо й жити разом. Іди від мене, їж гірку траву, я ж житиму в лісах і тундрі. Тільки ти мені більше на дорозі не попадайся, а то я тебе з’їм.
З цього часу заєць із песцем розійшлися по своїх місцях і стали ворогами.