TOU

Поросяче життя

Поросяче життяБуло собі колись порося, і дуже йому не подобалось його життя. От воно й надумало піти в суд, щоб йому присудили інше життя, таке, як у всіх, ані краще, ані гірше.

– На що ти скаржишся? – запитав писар у суді.

– Та на своє життя, пане,– відповіло порося. – Коневі дають вівса, корові пійла, і сплять вони на сухій соломі перед яслами. А мені дають тільки лушпайки й помиї, вдень я риюсь у землі, а вночі лягаю в мокрий гній. Хіба це справедливо, пане писарю?

– Ні, несправедливо,– погодився писар.

Пошукав він у своїх книгах і знайшов поросяті інше життя.

– Це неподобство, що тобі випало таке тяжке життя,– сказав він. – Відтепер ти їстимеш пшеницю й горох і спатимеш у шовковій постелі.

Порося подякувало й пішло додому раде-радісіньке. Іде собі й весело наспівує:

– Їстиму пшеницю й горох і спатиму в шовковій постелі! Їстиму пшеницю й горох і спатиму в шовковій постелі!

Дорога вела хащами, а в тих хащах причаївся лис. Почув він, як порося наспівує, та й надумав пожартувати з нього. І завів по-лисячому:

– Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті!

Порося не зважало на лисячу мову, а вело собі своєї:

– Їстиму пшеницю й горох і спатиму в шовковій постелі!

Проте лис не вгавав:

– Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті!

Слухало його порося, слухало, та й забуло, де його слова, а де лисячі. І врешті почало проказувати за лисом те, що той торочив.

Коли порося прийшло додому, його запитали:

– Як тобі повелося в суді? Дали тобі інше життя?

– Авжеж, дали! Я тепер їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті! Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті!

Якщо сподобалось? Поділіться з друзями:
0 0 голосів
Рейтинг статті

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі