На пляжі було дуже весело. Найбільше веселився Бегемот, плескаючись у теплій воді під яскравими променями сонця.
Коли Бегемот виліз із води на берег, він побачив велике оголошення.
ВСІМ ПОТРІБНО, ВІД СЛОНА ДО МУХИ,
ЩЕПЛЕННЯ ЗРОБИТИ ВІД ЖОВТУХИ!
Не встиг Бегемот прийти додому, як тут прискакав Кенгуру-листоноша:
— Ось повідомлення: вам прийти на щеплення.
Бегемот не на жарт злякався.
— Нісенітниця, — сказав йому друг пелікан Марабу. – Вколять – раз! – і все!
У поліклініці Бегемот тремтів від страху.
— А ти мене триматимеш за руку? — питав він свого друга Марабу.
— Буду, буду… — відповів Марабу.
– Вперше бачу білого Бегемота! — вигукнув Лікар. — А може, він просто боїться уколу?
— Це особливий Бегемот, — пояснив Марабу, — він коли як: то сірий, то білий…
Поки Лікар вибирав найбільшу голку, спеціально для бегемотової шкіри, Бегемот зник …
Усі кинулися шукати Бегемота.
– Його треба знайти! Він може захворіти на жовтуху!
А Бегемот сховався та спокійно пішов додому.
Другого ранку Марабу зайшов до Бегемота і, побачивши його, з жахом закричав:
– Що з тобою? Ти дуже жовтий! Як лимон!
Марабу негайно зателефонував Лікарю.
— Лікарю, що робити? Бегемот став жовтий-жовтий.
— Але ж ви самі казали — ваш Бегемот особливий: він то сірий, то білий…
— Та ні, Лікарю, тоді він просто побілів від страху.
— Коли, так!.. Це інша справа. Очевидно, у нього жовтуха. Надсилаю «швидку допомогу»!
Мавпочки-санітари швидко віднесли на ношах Бегемота до машини «швидкої допомоги» та відвезли до лікарні.
Коли Марабу прийшов до лікарні відвідати свого хворого друга, Бегемот попросив:
— Мені дуже нудно лежати: розкажи якусь казку.
– Добре, – сказав Марабу. – «Жив-був Бегемот. Він страх як боявся щеплень … »
– Дивіться! – Закричав Лікар. – Що з Бегемотом? Він був сірий, білий, жовтий, а тепер він зовсім червоний! Це якийсь незвичайний Бегемот!
— Ні, Лікарю. Це звичайнісінький Бегемот, — сказав Марабу, — тільки він почервонів, бо йому соромно, що він так боявся щеплень.
