TOU

Про дідича, що побив горшки

Про дідича, що побив горшкиВ одному селі жив колись багатий пан Псякревський. Люди боялися паниська, як вогню, бо він, холера, був страшним драпіжником. Дуже любив горілку і компанію. Та з ним ніхто не хотів сідати за стіл, тому що від чарки Псякревський губив розум. Нахлебчеться горілки, як качка води, та й засне, де сидить. Потім пролупить очі й казиться: б’є все, що уздрить, а найбільше – горшки.

Одного разу дідич прийшов до бідняка. Сів, розклав на лаві хліб і ковбасу, поставив дві чарки. Налив горілки й каже:

– Ану, газдо, вип’ємо за те, аби всім було по сім, а нам з вами – по вісім. І аби-сьмо здорові були…

Бідняк випив порцію, далі другу й третю, четверту вилив за пазуху. Спорожнили пляшку, взялися до другої.

Жінка бідняка упала па коліна і підняла руки перед святими образами:

– Чим ми провинилися, о божечку милий, що ти послав нам до хати пана?!

Потім повиносила всі горшки, миски, горнята до дірявої стодоли, сховала в солому.

Дідич, такий п’яний, що хоч йому зуби рви, ліг тут же, на лавиці, й одразу захропів.

– Тікаймо, чоловіче, від цієї напасті! – змочилася

жінка.

– Ні, я не йду зі своєї хати! Сиди тихо, жінко, щось придумаю.

Коли добре стемніло, бідняк узяв Псякревського на плечі та й поніс на грядки до сусіда-багача. Посторцював його в цибулі, попідпирав патиками й повісив йому торбу, в яку наклав городини.

Багацькі пси уздріли Псякревського й гавкали, аж казилися.

Багач подумав, що то прийшли злодії. Вийшов надвір, заглянув на город, а там хтось стоїть.

«Відай, якийсь бідняк-голодняк»,– подумав сусід і дуже розсердився.

Схопив ломаку і одним ударом поклав злодія на землю. Але придивився і лупнув очима: то дідич Псякревський! Поторсав його – мертвий!

Багач забіг до хати:

– Гвалт, жінко, я вбив дідича! Піду до криміналу…

Багачка подумала, що він верзе спросоння.

– Де ти його вбив?

– На грядках. Крав цибулю…

Жінка вийшла, глянула і сплеснула в долоні.

– Бери, То, чоловіче, і віднеси в ліс,– порадила вона.

Послухав багач жінку, сунув Псякревського в мішок і цупить до лісу. Тільки ступив на стежку – здибав цигана, який теж мав мішок на плечах.

– Куди, цигане?

– На ярмарок, несу солонину. А ти?

– Я теж.

– Ходімо разом, не будемо боятися злодіїв,– промовив циган.

Опівночі дісталися до маленької хатини.

– Переночуймо тут,– говорить циган.

– Най буде…

Зайшли в хатину – там нема нікого. Циган виліз па піч. Багач ліг на лаві, але йому не спалося. Коли циганисько вже придушив зайця, багач зліз із лавиці, схопив мішок цигана і драпонув із хати. Пройшов трохи, шпурнув свою ношу в глибочезний яр і рушив, задоволений, додому.

Удосвіта циган протер очі:

– Уставай, чоловіче, вже час у дорогу…

Але йому ніхто не відповів.

– Утік!–мовив сам до себе циган.– Думає, що як прийде на ярмарок раніше за мене, то ліпше продасть свою солонину!

Циган закинув на плече багачів мішок і почвалав до міста. Прийшов, а на торговиці сила-силениа люду.

Аби марно не втрачати часу, циган уже від воріт почав репетувати:

– Соло-о-онину несу, люди добрі! Со-о-олонина!.. Ходіть купувати! Свиня була годована білим калачем з маслом і молоком! Со-о-о-олонина!.. Купуйте сьогодні, бо завтра не буде.

Люди позбігалися з усіх боків до нього, бо ще ніхто ніколи не бачив циганського сала. Кричали з нетерплячки:

– Ану, давай!

– Ану, показуй!

– Ану, розв’яжи міха!

Циган шукав місця, аби викласти свій крам. З гіркою бідою примостився він коло возів з горшками, макітрами, тарелями. Розв’язав мотузку, але з міха висунулася голова Псякревського, що тільки-но прокинувся. Бідолаха циган витріщився на дідича, а дідич – на цигана.

З натовпу сміялися:

– Ади, поки ти доніс солонину на ярмарок, в неї чуприна виросла!

– І вуха, як у того віслюка!

Циган кинувся крізь натовп і так утікав, що аж курилося за ним. Псякревський подивився каламутними очима і відчепив від фіри орчик. Усі порозбігалися. Уздрів купи горшків на возах. Боже мій, що діялося з дідичем! Бив усе за рядом, поки не перебив усі горшки на ярмарку. У відповідь люди порахували йому зуби й ребра, потягли до поліції.

Так казка і скінчилася.

Якщо сподобалось? Поділіться з друзями:
0 0 голосів
Рейтинг статті

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі