TOU

Про Гриця-брехунця та його тітоньку

– Ти кинув, Грицю, лист до скриньки, чи не кинув?

– Лист, тітонько? Та, певно, тому десь з годину.

– Це правда, Грицю? Ти повинен відповісти!

– Це правда, тітонько, щоб я вмер на місці!

– Ой, Грицю, ти щось крутиш! Так не треба!

– Клянусь, це правда! О! Клянуся небом!

– Твій дядько Лев жде на листа, тож присягнися!

– Я присягаюсь! Пам”ятаю до дрібниці:

Лист був до дядька Лева,

На конверті була королева,

Королева мала корону,

Ну, а скринька була червона,

І на ній ще cиділа ворона…

… На конверті – прізвище дядька, по тому:

Місто Лодзь, вулиця, номер дому.

Індекс поштовий навіть

Я майже вивчив напам”ять.

А ще, вкидаючи лист до скриньки,

Я вітався з татом Галинки,

І військовий якийся був листа кидав,

Такий високий, що, кидаючи, присідав.

І таксі проїжджало повз мене,

А крім того, ввімкнулась сирена,

І бабуня впустила на землю диньку,

Як той лист я вкидав у скриньку…

Але тітонька головою покивала

І розгублено мовила

(гм, розгублено – неспроста):

– Ох, Грицю, Грицю! Я тільки зараз собі згадала:

Я ж не дала тобі того листа!

0 0 голосів
Рейтинг статті

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі