Тихо повіяв теплий вітер. Заколихалася нива, на якій дозрівало просо. З важкого, набряклого колоса вислизнуло маленьке жовте зернятко. Воно вдарилося об землю, скотилося на стежку, пойойкало і сказало, звертаючись до землі:
– Я тебе вдарило? Вибач будь ласка. Це вітер винен. Він подув, ось я і впало.
– Нічого страшного, – відповіла земля.
Зерно полежало, подумало і глибоко зітхнуло.
– Чого ти зітхаєш? – запитала земля.
– Шкода, що у мене немає крил.
– А навіщо вони тобі?
– Я б піднялося вгору і полетіло. Я не хочу так сильно тиснути на тебе.
Земля пирснула зо сміху.
– Чому ти смієшся? – ображено запитало зернятко.
– Ще б мені не сміятися! Яка ж від тебе важкість? Бачиш, йде буйвол? А мені хоч би що, нітрохи не важко. Дурненьке ти, зернятко! Розсмішило мене на старості років.
Зернятко підстрибнуло і побачило старого чорного буйвола. Він був дуже великим, з величезними рогами. Буйвол повільно йшов по стежці.
– Я думаю, цей буйвол не важчий за мене, – з гідністю сказало зернятко.
– Не важче за тебе? – ще сильніше пирснула земля і навіть захиталася від сміху. – Але ти, дурненьке малятко!
– Що ти так розреготалася? – вигукнув буйвол, з подивом дивлячись на землю. – Припини гойдатися, а то я впаду.
– Я сміюся над одним маленьким просяним зернятком. Воно вирішило з’ясувати, хто з вас важче, ти чи воно.
– Що? – здивувався буйвол. – Де це зернятко? Я хочу на нього подивитися.
– Та ось, лежить на стежці.
Буйвол повернув голову, витягнув товсту шию і став шукати очима просяне зерно.
– Де ти, зернятко? – промимрив він нарешті, водячи носом по землі.
– Тут я! – відповіло йому зернятко тонюсіньким голоском, тоншим від комариного писку. – Невже ти мене не бачиш?
Буйвол повів очима в ту сторону, звідки лунав писк, але нічого не побачив і важко зітхнув. Зерно покотилося по землі, підхоплене його диханням, і впало в маленьку дірку, вириту мурахами. Скотившись вниз по тонкому мурашиному ходу, воно притихло і подумало:
– Добре, що подув сильний вітер і відніс мене в сторону. А то б я розсердилося і вдарило буйвола. Ось було б сміху, якби цей важний, надутий буйвол покотився стрімголов по дорозі.
