Жили на світі король із королевою, і народилася в них дочка. Радів король, раділа королева, але недовго тривало їхнє щастя. З’явилася в палац стара відьма і перетворила маленьку принцесу на кобру, наклала на неї закляття: лише тоді повернеться до неї людська подоба, коли торкнеться вона до тіла новонародженої дитини. Вислизнула золотиста змійка з колиски і зникла.
А жив у тих місцях бідний селянин із донькою. Щодня ходила дівчинка на луг пасти овець. І ось одного разу вона побачила в траві золотисту змійку, та таку милу! Дівчинка нахилилася над нею і приголубила. А маленька кобра і каже їй людським голосом:
— Візьми мене до себе жити, я тобі віддячу. Тільки нікому не показуй мене.
Так пастушка й зробила: віднесла змійку додому, сховала і годувала її молоком вранці та ввечері, потихеньку від батька з матір’ю.
Час минав, дівчинка росла і кобра росла. Ось якось каже змійка своїй подружці: попроси, батька поїхати в місто і купити скриню для одягу. Селянин любив свою дочку і радий був їй у всьому догодити, а тому на наступний день вирушив у місто і купив велику скриню. Повернувся додому, відкрив — дивиться, а там повно золота та дорогоцінного каміння. Зрадів селянин, купив землі, збудував великий прекрасний палац, і стали вони жити в достатку, а дочці його, яка на той час стала чарівною дівчиною, не доводилося більше пасти батькову череду. Цілими днями бавилася вона з улюбленою змійкою, яку поселила в новій скрині.
Якось увечері кобра і каже:
— Приготуй собі на завтра найкрасивішу сукню, бо вранці почнеться в цих місцях королівське полювання і принц проїде повз твій будинок.
Так і сталося. Вранці виїхав принц на полювання зі своїм почтом і дуже здивувався, коли побачив перед собою чудовий палац. Під’їхав принц ближче, зазирнув у вікно, а там дівчина, струнка та прекрасна. Тут принц у неї відразу й закохався. Вийшов до нього батько дівчини, запросив у дім і прийняв усіх із почестями та частуванням.
Погостив принц у палаці і вирушив додому, але втратив спокій, бо щиро полюбив прекрасну дівчину.
А кобра й каже:
— Чекай, подружко: за три дні прибуде сюди король сватати тебе за свого сина.
І знову вийшло, як сказала змійка. Третього дня приїхав король з усім своїм двором — побажав поглянути на дочку господаря. І так вона йому сподобалася, що відразу попросив її за стати дружиною свого сина. Батько дівчини з радістю погодився, і призначили день весілля.
Ось напередодні весілля кобра і каже нареченій:
— Завтра тебе повезуть до міста в королівській кареті. Посади мене в скляну скриньку і візьми з собою.
Так дівчина й зробила. А принц побачив у кареті скриньку із золотистою змійкою і давай теж з нею бавитися. Змійка в скриньці кружляє, танцює, а принц милується.
Зовсім трохи залишалося шляху до королівського палацу, коли закрутилася кобра в скриньці і давай рости, рости, тріснуло тут скло і розлетілася скринька на дрібні уламки. Не встиг принц схаменутися, як ковзнула кобра нареченій на груди і шепнула їй:
— Прощавай, подружко! Коли прийде час народитися твоїй дитині, відкрий навстіж віконце в сад і нічого не бійся. — З цими словами кобра вислизнула з карети і зникла.
Кинувся принц до нареченої, питає, чи не вкусила її страшна кобра.
— Ні, ваша високість, — усміхнулася дівчина. — Змійка давно вже живе в моєму домі і ніколи не завдавала мені зла.
Тим часом вони доїхали до королівського палацу. Того ж дня зіграли веселе весілля, і зажили молоді дуже щасливо.
Вікно в кімнаті принца та принцеси виходило в сад. Часто вечорами вони сиділи біля відкритого вікна і чекали, чи не з’явиться золотиста змійка, але вона не з’являлася.
І ось настав день, коли народився у принцеси малюк. Тієї ж миті почулося шипіння і у відкрите вікно вповзла величезна кобра. Усі, хто був у кімнаті — і лікарі, і служниці, — злякано кинулися геть. А кобра ковзнула до принцеси, яка тримала на руках дитину.
Забіг у кімнату стривожений принц, і що він бачить? Дружина його весело посміхається, а поруч стоїть гарненька дівчина і тримає на руках новонародженого хлопчика.
Тут і король із королевою прийшли. Дівчина і каже:
— Спали з мене злі чари, знову стала я людиною. Тепер би мені знайти своїх батьків. Зла чаклунка розлучила мене з ними, перетворила на жахливу кобру.
Зраділи король з королевою, почали обіймати принца та принцесу. А потім у палаці було велике свято. І я там був, та тільки не їв і не пив.