У старій церкві дуже високо висіло величезне срібне розп’яття. Дві особливості вирізняли його. Перша — це терновий вінець на голові Ісуса: був із золота, викладений коштовними рубінами.
Друга особливість — права рука Ісуса: не була прибита до хреста, а дещо відхилена вперед.
Одна історія пояснює причину цього.
Якось уночі злодій, що не боявся висоти, замислив украсти чудовий золотий вінець з рубінами. Спустився на мотузку з вікна на даху і дістався до розп’яття.
Проте терновий вінець був міцно прикріплений. Злодій мав лише ніж, щоби відірвати його. Устромив лезо під вінець і щосили почав його підважувати. Повторював спроби раз у раз, пітніючи і важко дихаючи. Лезо зламалося, а мотузка через надмірний натяг обірвалася…
Злодій загинув би, упавши додолу, але рука на розп’ятті ворухнулась і втримала його від падіння.
Уранці служителі храму знайшли його там, угорі, цілого й неушкодженого. Тримав його розіп’ятий Ісус міцно і з любов’ю.
«Бувши з ними у світі (…) Я їх стеріг, і ніхто з них не пропав» (Йоан 17, 12).
