По вулицях Слона водили,
Для показу, видать, —
Як звісно, в нас з Слонів привикли дивувать, —
Так за Слоном багато гав ходило.
Звідкіль тут не візьмись, назустріч Моська їм.
Побачила Слона, та й ну до нього братись,
Скавчать, і верещать, і рватись:
НУ, так і лізе в бійку з ним.
— «Сусідко, та покинь страмитись», —
Їй шавка каже: «Чи тобі з Слоном возитись?
Дивись, ти вже хрипиш, а він собі все йде, —
Бреде,
І на твій дикий галас зовсім не зважає».
— «Ат!» — Моська їй відповідає:
«Та це ж мені і духу наддає,
Що зовсім я без бою
Стать можу забіякою лихою.
Хай пси говорять між собою:
«Ну й Моська! Дужа, знать, вона,
Що бреше на Слона.»
Переклад Є. Кротевича
Мораль байки: Деякі люди навмисно сперечаються або нападають на тих, хто значно сильніший і відоміший, лише для того, щоб привернути до себе увагу. Гучна поведінка ще не свідчить про справжню сміливість, силу чи значущість.
Запитання для обговорення
- Чому люди зібралися подивитися на Слона?
- Як Моська поводилася, побачивши Слона?
- Чому Слон не звертав уваги на її гавкіт?
- Навіщо Моська насправді гавкала на Слона?
- Які людські риси висміює автор в образі Моськи?
- Чого навчає байка «Слон і Моська»?
