Словацькі казки

Була собі одна жінка. От народила вона сина. І мати й батько не могли намилуватися тим великим і дужим дитям. І сусіди й знайомі приходили подивитись, а згодом, як чутки розлетілися по світу, прибували люди з інших країн хоч поглянути на того хлопця. Бо ніхто не пам’ятає, щоб де яка …

Зустрілися якось ведмідь з комаром. От ведмідь і каже: – Ти, комаре, сідаєш на кожне створіння і кров п’єш. То скажи ж мені, чия кров найсолодша. Комар йому: – А певно, що людська. Добре. От і вирушив ведмідь по людську кров.

Як яйце мандрувало? Ну, йшло собі, як усі на світі ходять: котилося! Котилося, куди легше, де б у щось тверде не вдаритися. Та й було це в давню давнину, то й не дуже розпитуйте, що та як. Буде й того, що казка вам скаже. Отож у давню давнину пішло собі …

Був собі один різьбяр із жінкою, і не було у них дітей. От жінка його й просить, нехай він хоч із дерева їй дитя виріже. Він і вирізьбив таку гарну дитинку та й приніс жінці додому. Вона стала дитя в колисці колихати й співати йому такої пісеньки: Люлі, синку, люлечки, …

Лисичка – то хитра штука. Іде вона раз біля куща, аж бачить – сидить горобець на гілці. Вона стала під кущем та й каже: – Друже милий, коли вітер дме тобі з лівого боку, під яке крило ти голову ховаєш? Він їй одказує: – Коли вітер дме мені з лівого …

Міхурець-пухирець був сирота. Дома не мав він уже нікого й нічого. От і подався в мандри добрих собі товаришів шукати. Іде та й іде – мандрує. Аж підбігає до нього миша й каже: – Доброго тобі здоров’я, міхурець-пухирець, візьми-но й мене з собою! – А ти хто? – Я мишка-шкряботушка. …

Жив собі чоловік і мав єдиного сина. Та був він старий і такий бідний, що й не міг того сина до розуму довести. От якось зажурився над своєю долею та й каже синові: – Бачиш, мій сину, я вже старий, робити на тебе не здужаю, старцювати сором іти, а надбаного …

 За давніх-давен у якомусь англійському місті жив собі король, і був у нього одним один син, що звався Сенпетер. Як прийшла йому пора женитися, то він і сказав батькові, що хоче собі за дружину таку дівчину, що не було її ще ні під сонцем, ні при місяці, ані на вітрі, …

Пішов раз Матійко на оглядини. Добре його там зустріли, щиро привітали. Як уже трохи посиділи та погомоніли, господар і каже: – А піди-но, стара, до комори та принеси сама знаєш що. Стара зараз же побігла у комору по

  В далекій-далекій країні, десь на краю світу жив собі убогий швець із жінкою. А недарма кажуть, що багаті тішаться грішми, а убогі дітьми, то й у цих двох було діточок, як у решеті дірочок. Спершу шевцевій родині ще сяк-так велося. Швець робив на совість, і люди шили в нього …

Були собі чоловік і жінка, і хоч уже й до старості йшло, а не мали вони дітей. Коли ж народився у них гарний хлопчик,і назвали його Наперстком. От як уже підріс він трохи, що міг і сам лишатися вдома, батько й мати вибралися в ліс по дрова:

 Це було, там було, в сімдесят сьомій країні, за червоним морем, за скляною горою, де вода сипалася, а пісок лився, де салом стріхи крили, а з ковбас тини плели, був собі один бідний чоловік. У того чоловіка було двоє дітей. Хлопця звали Янком, дівчину Аничкою. За хаткою в них був …

Вирядився один король на полювання. От одбився якось він од товариства й зайшов так далеко в ліс, що заблудився. Там і ніч його застала. Ходив він, ходив тим лісом, аж поки набачив світло. То світилося у вівчарській колибі. Король і пішов туди, аж там напали на нього собаки. Вийшов вівчарський …

  В сімдесят сьомій країні, за червоним морем, за дубовою скелею, де світ дошками оббитий, щоб земля туди не сипалася, жив собі один король. А в того короля був сад, а в тому саду одне таке дерево, що кращого в цілому світі не було. Чи дерево родить які плоди, чи …

  У вівчарського ватага був пес Бурко, який багато літ йому вдень і вночі так добре стеріг вівці, що вовк і поткнутись не смів до кошари. Та що ж, як старий Бурко окривів і не мав жодного зуба. – Старого пса хіба що на смітник! – сказав ватаг.– Нащо він …

  То йде раз молотник молотити й зустрічає вовка. А вовк йому й каже: – Гей, куди ти йдеш? – Та молотити. – І мішок у тебе є? Сховай мене в мішок. – А чого мені тебе в мішок ховати? – Бо за мною мисливці женуться, хочуть мене вбити. Порятуй …

 Була колись країна, сумна, як цвинтар, темна, як ніч, бо там не було сонця. Зовсім би були її люди віддані на поталу совам з кажанами, якби не мав тамтешній король коня з сонцем на голові. Того коня водили по країні, і де тільки з ним ішли, там людям було видно …

  Був собі один чаклун і мав багато книг. Читав він їх, читав і вичитав, що там і там є велика скеля, а в тій скелі сила всякого добра і чарівний ліхтар. Щоб усе те добути, треба послати всередину хлопця-семилітка. От і пішов чаклун такого хлопця шукати. Іде полем, коли …

Був собі один бідний чоловік і мав трошки жита. Став його віяти, аж прийшов вітер і все забрав. Жінка йому каже: – Іди шукай вітра! І він знайшов його в одному ярку. Той і питає: – Що б ти хотів? Чоловік і просить, що він бідний, то аби йому повернути …

Був собі один великий пан. Він мав стільки добра, що й не знав, що з ним робить. Мав він золоту карету – таку, що тільки по столі їздити. От звелів він погукати одного селянина. – Ну, ось ти простий селянин, чи ти бачив коли-небудь таку дорогу річ, як оце?