Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.
– Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто?
— Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся.
І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка.
— Спершу застелимо ліжко, — сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.
Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.
– Так, – сказав Сонячний Заєць. — Тепер умиватимемося. — І перелетів до рукомийника.
Ведмедик умився.
– Тепер відчинимо вікно!
Ведмедик відчинив вікно.
— А тепер робитимемо зарядку! Раз два! — І Сонячний Заєць почав скакати по всій кімнаті.
— Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха.
І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.
“От, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!”
– Ти що це робиш? — запитав Сонячний Заєць.
— Та це я так, — сказав Ведмедик. – Що далі?
– Переходимо до водних процедур! — сказав заєць і поліз в миску з водою.
— Посунься, — сказав Ведмедик і сів поруч.
Коли вони розтерлися волохатими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом вдарив лапкою по столу.
– А зуби! – сказав він.
– Так, сказав Заєць. — Тільки я забув про щітку.
І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць — лапкою, хоча це не за правилами і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж робити, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?
Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали і увійшов їжачок зі своїм Сонячним Зайцем.
— Доброго дня, Ведмедику! – крикнув Їжачок. — Ви вже снідаєте?
– Так. І ви сідайте! — сказав Ведмедик.
І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.
